Захватить сум мене в полон і я порину,
в свої емоції на піках висоти.
І пошукаю серед фото в товщі пилу,
я іскру правди що так рветься із пітьми.
Нехай із часом пожовтіли релітети,
і поламалися кути й діагональ.
Побачу лиця із минулого портрети,
тоді відчую я то гордість то печаль.
Стоять в одежах не сучасного покрою,
їх інтер єр лише доповнює ті дні,
чаша терпіння уже повна із горою,
і на всіх фото через те вони й сумні.
Заходять в сни щоб розмовляти тихо з нами,
тепер їм легко вони вільні ніби птах.
Літають душі попрощавшись із тілами,
і серед ночі залітають під мій дах.
Розкажуть те про що тоді вони мовчали,
тепер все можна я дорослий як вони,
ще зазвучать у їхню честь колись литаври,
і посвітліє колір фарби у журби.
Як людина,що 8-й рік працює з цифровими фотографіями, кажу вам "Браво!" Бо старі фото - це дійсно щось неповторне у своїй простоті та недоторканості (тоді ж "Фотошопу" ще не було! ) Вірш викликав легкий та приємний ретро-настрій. От і свої старі родинні фото піду, мабуть, перегляну... Спонукає, знаєте Ваш вірш! Дякую!
Захватить сум мене в полон і я порину, -кращe "ЗAXOПИTЬ".Вiрш мeнi спoдoбався,навiть дужe,тiльки дeякi нeсумiжнoстi,oсь наприклад: Заходять в сни щоб розмовляти тихо з нами, тепер їм легко вони вільні ніби птах. ,бyла мнoжина i стала oднина(лoгiчна пoмилка),мoжe всe ж таки "птаxи"?,тoдi маємo: Заходять в сни щоб розмовляти тихо з нами, тепер їм легко вони вільні як птахи. ,тoдi друга пара рядкiв: Літають душі попрощавшись із тілами, і серед ночі залітають під дахи.
Нічого так Любомир підмітив. А вірш чудовий. Дивишся на старі фотографії, і щось таке охоплює....Навіть незнаю як сказати. щось незрозуміле. Якась легка журба....ой,що це я, вірш супер.
Знайшов я в інтернеті найсучаснішу ітрерпретацію - в якій дуже багато нового, осмислено збагачено , що аж хамає за душу. Про що це каже - з дозрілості творчого шляху - минулі здобутки часто здаються такими недосконало мізерними. Тому я ще і ще раз переконуюся - творчість - це не поспішність , це безконечна досконалість, а коли ще друзі допомагають - як все прекрасно виходить, тільки не треба заздрити що в когось краще виходить - а що вам ( мені ) заважає краще підучитися...
Дивлячись на старі фото , ми згадуємо минуле , навіть тут на сайті , чи будь де , ми задивившись на себе минулих , згадуємо ... І добре і зле ... Всяке бувало ...
Сумую ... Автора уже нема . Радію - він живе в своїх віршах !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
) 
