"ЦВІТЕ КАЛИНА ПОЛУМ'ЯМ ОСІННІМ"

 Цвіте калина полум’ям осіннім                                і знову туга серце полонить.

  Чому, скажіть, під небом синім-синім

   я не діждалась щастя, хоч на мить?

  Розтанула давно чарівна мрія                              із журавлиним криком в далині

і знов паде до ніг журба осіння

іржавим листям на сухій землі.

Ну де, скажіть, те щастя загубилось                       і де, скажіть, блукає та весна?

А може то мені лише наснилось

у дивних і давно минулих снах?..

Палає осінь полум’ям калини,

багряним цвітом душу полонить…

Усе в житті минає, швидко плине,

а може й щастя зазирне на мить?