Дмитро Онуфрійович Вакаров (літературні псевдоніми: Діма, Явір; 3 листопада1920, Іза — 7 березня1945, Нацвайлер) — український російськомовний поет.
-=------------------------ Колоді́й Васи́ль Семе́нович (*3 листопада 1922 — †7 лютого 1992) — український поет, автор 16-ти поетичних збірок, перекладач. Член Спілки письменників України.
Уривок творчості
Про тебе мріяв я, та не такою
Була ти поруч мене у житті…
І пальчики нервові в манікюрі
Мені промовили, що ми чужі…
Тут ми прощались. Ні, журби не треба…
Ще мить – і стихли кроки в далині…
-=---------------------------------------------- Віталій Цезарійович Міхалевський (3 листопада1961, с. Подільське, Кам'янець-Подільський район на Хмельниччині) — поет-романтик, громадський діяч, доцент Хмельницького національного університету, кандидат фізико-математичних наук (1997), член Національної спілки журналістів України (2011), член Національної спілки письменників України (2014).
Одна з поезій ДЖМІЛЬ
От було б мені зараз
десять:
Кусень хліба сухий та сіль.
Змій злітає у піднебесся…
І травневий бентежить джміль…
От було б мені зараз
двадцять:
В очі глянув, – втопився в них;
Ще сміливий в словах і танцях;
Ще не читано сотні книг…
От було б мені зараз
тридцять:
Доля піснею стелить путь;
Ще зовуть мене таємниці;
Ще батьки по суботах ждуть…
От було б мені зараз
сорок:
Лиш відчув смак життя й вина;
І вітрильник несе по морю;
І надії бринить струна….
От було б мені зараз…
Стійте!
То весни, видно, вдарив хміль.
Хай все буде, як є.
… От тільки
Знов травневий бентежить
джміль…
-=---------------------------- Іре́н Роздобу́дько (*3 листопада1962, Донецьк) — українська журналістка, письменниця, поетеса.
-=------------------------------ Дмитро́ Никано́рович Фалькі́вський (справжнє прізвище Левчук; * 3 листопада1898, село Великі Лепеси (зараз у міській смузі міста Кобрина, Берестейщина) — † 16 грудня1934, Київ) — український поет, прозаїк, перекладач, сценарист. У пізній творчості - неосимволіст. У юності працівник каральних органів СССР.
Жертва сталінського терору.
Вірш-пісня
Очерет мені був за колиску,
в болотах я родився і зріс,
я люблю свою хату поліську,
я люблю свій зажурений ліс.
Що там тропіки, пишні Пампаси,
загляніть но у душу до нас,
я оддав би за неї одразу
і Тібет, і Урал, і Кавказ.
А поліські похмурні болота
пів-Полісся вода зайняла,
тільки де-не-де хутір самотній,
тільки де-не-де клапоть села.
І не дивно, що любимо змалку
буйні води і буйні пісні,
наше серце - то серце рибалки,
а життя наше - книга борні.
Хоч у злиднях живемо, у бруді,
та привілля яке по весні,
коли виставиш вітрові груди
і летиш, і летиш на човні.
А вода і хлюпоче, і плаче,
захлинається в лютій злобі,
ну скажіть, в кого серце гаряче,
як весну, по весні не любить.
І укриють безкраї простори
білокурі чайки і човни,
тільки слухай, як води говорять
в буйнім заспіві свята весни.
Тільки слухай, як хвилі хлюпочуть,
як нестримано повінь гуде,
зайвий рух - і на обрій заскочиш,
зайвий рух - і навік пропадеш.
А коли зарегоче негода,
отоді не кепкуй із води,
як для неї чортяки не вгодиш,
ох, зазнаєш ти брате біди.
Так гартує природа до бою
нас із самих малесеньких літ,
ми зрослись, побратались з водою
і живемо, як вміємо жить.
-=--------------------------------------------------------------------------- Леся Василівна Шмигельська (з дому Варварук, народилася 3 листопада1972 в селі Камінь Рожнятівського району Івано-Франківської області)[1] — українська поетеса,член НСПУ, лауреат літературної премії імені Марійки Підгірянки (Івано-Франківської обласної організації Товариства "Просвіта" ім.Тараса Шевченка), член Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, авторка чотирьох поетичних збірок.
Поезія
* * *
Заміноване поле і стежка, сліди за селом.
Заміновані душі і долі гіркою сльозою.
Ще жива Україна, лиш мука гірчить над чолом
І на серці – ураза, якої епоха не згоїть.
Ще не вмерла… Всевишній, молю, опустися з небес,
Омофором святим огорни волелюбів одчайних.
Межи сотні Іуд і Пілатів таскають свій хрест,
Наче прокляті нині не світом, а безлічсвітами.
Це сини Твої, Боже. Невже не даси їм руки,
Не ізбавиш од скверни безвинну, заплакану землю?!
На обстріляній ниві ще горсточка стебел тонких,
Які не скалічив душею обділений нелюд.
(авторка зареєстрована на цьому сайті , і про себе може докладніше розповісти , адже , я думаю , про неї недаремно написали у ВІКИПЕДІЇ )
ще раз побажаємо авторці творчих успіхів , натхнення , здоровя , щастя і всього найкращого .
Серед нас можливо народжуються великі поети , а ми не помічаємо їх , про Лесю пишуть в інтернеті , а можливо і нам , тут присутнім поетам , треба постаратися щоб і нас десь згадали . Всього найкращого тобі Леся !
Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на
сторінці
"НАШ
ТОП ++"
0