Про російських авторів з вчителькою зарубіжної в Чернівцях

  Міністерство освіти має намір вилучити зі шкільної програми твори російських авторів. Рішення ухвалила група експертів при МОН, яка передала його на розгляд.

Про те, чи є російські автори, які зробити колосальний внесок у світову літературу, та чи можна на уроках замінити російську літературу на іншу — в інтерв'ю Суспільне Чернівці з вчителькою зарубіжної літератури Діонісією Березніцькою.

— Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, виникло питання, чи маємо ми вчити в школах культуру країни, яка хоче нас знищити. Якщо ми припинимо читати російських авторів — у глобальному сенсі, що ми втратимо?

— Не тільки в глобальному сенсі, ми й вузькому сенсі не втратимо абсолютно нічого. Яку літературу вивчали в школах ті солдати, які прийшли в Бучу, Ірпінь, Гостомель, які запускають ракети по Харкову, Кременчуку? На якій літературі вони виросли? Якщо ця література за стільки років виховала вбивць, гвалтівників, мародерів, то чи втратимо ми багато, якщо не будемо вивчати її?
 

— Чи є російські автори, які зробити колосальний внесок у літературу чи новаторство яких, є унікальним для всього світу?

— Росіяни нам десятиліттями, якщо не століттями, прививали думку про незамінність російської літератури. Це не так. Вона абсолютно замінна. В дечому навіть вторинна.

Якщо взяти російського поета Пушкіна, то він дуже вторинний. В основному він наслідував Байрона, якого також ми вивчаємо в школі, але не в таких обсягах як Пушкіна.

Тому, якщо брати ті тексти російських авторів у шкільній програмі, у кожному з літературних періодів їх можна замінити якісними творами авторів інших країн.

— Чи є шкода від читання російських творів?

— Шкода від читання російської літератури в тому, що центральна тема — імперіалізм. Російська література — приниження інших націй. Це втокмачення в голови того, що інші нації меншовартісні, а росіяни — велика нація, яка зараз прийде і принесе вам велику цінну культуру.

— З початком повномасштабної війни від міністерства освіти надійшли рекомендації, щоб у школах не вивчати російські твори, які є у програмі. Що було в цих рекомендаціях і як це обґрунтовували тоді?

— По-перше, хочу сказати, що дуже багато вчителів ще до цих рекомендацій уже вилучали російських авторів, бо у нас є варіативна частина в програмі, де ми можемо самі обирати з переліку творів той текст, який би ми хотіли вивчати з дітьми.

У червні робоча група від міністерства освіти, напрацювала зміни до програми зарубіжної літератури: всіх російських авторів вилучити з програми. Також у програмі вже не буде Пауло Коельйо внаслідок його проросійської позиції.

— У попередній шкільній програмі російські письменники були представлені більше, аніж письменники інших країн?

— Приблизно 15% текстів, які є в шкільній програмі з 5 по 11 класи — твори російських авторів, або взагалі російські тексти. Наприклад, билина про Іллю Муромця. Там немає автора, втім текст спрямований більше на російську культуру. Риторичне питання: в яких країнах російська література вивчається в таких же обсягах, як у нас? Це або пострадянські країни, або африканські. Як би це дивно не звучало, це ті країни, куди Росія колись приходила будувати соціалізм.

— У розділі, де вивчають байки, є два автори — античний Езоп, який є зачинателем жанру "байка" і одразу ж біля нього російський Крилов, який послуговувався сюжетами француза Лафонтена. Чому не вивчали Лафонтена у школі, а взяли цього ж Крилова?

— Це питання до міністерства освіти, яке формує навчальні програми. На мою думку, проблема в тому, що при формуванні сучасних навчальних програм користувалися попередніми.

Ми, коли з дітьми проходили тему “байки”, то про Лафонтена згадували, але не розповідали, що Крилов у нього позичав більшість своїх сюжетів. Ми вивчаємо Крилова як центрального байкаря.

— Як учні реагували на російських письменників, зважаючи на те, що російська армія перебувала в Криму і на Донбасі?

— У моєму класі був хлопчик-переселенець, який при вивченні Пушкіна запитав: “Чому ми вивчаємо автора з країни, яка змусила мене переїхати в інше місто?" Я не знайшла відповіді.

— Як вчительська спільнота сприймає виключення російських письменників зі шкільної програми?

— На мою думку, якщо зараз залишились ті вчителі, які казатимуть, що ми втратили дуже багато, значить вісім років ми йшли кудись не туди, щось робили не так. Це "не так" криється в інститутах післядипломної освіти, в тих курсах, які проводили для вчителів зарубіжної літератури.

— Чи виникало в учнів враження, що російська література — це наша література? Чи є розуміння, що російська література є зарубіжною?

— Наратив про те, що російська література спільна з українською, існував роками. Діти приходять в школу вбирати ті знання, які ми їм дамо. Тому ми повинні їм давати знання з позиції, що російська література не просто зарубіжна, вона зараз стає чужою.

Якщо говоримо про те, що було до 2022 року, то тут можна навести приклад із Миколою Гоголем або Михайлом Булгаковим. Мене діти постійно запитували, чому ми вивчаємо Гоголя і на українській, і на зарубіжній літературах.

Добре, що міністерство освіти перенесло Гоголя повністю до вивчення в українську літературу. Він відчував культуру України, показував її як самобутню державу зі своєю культурою, традиціями.

— Чи є твори російських авторів в програмі зарубіжної літератури, які потрібно негайно вилучити?

— Всі тексти потрібно вилучити. Не потрібно плакати ні за чим. Це як бур’ян: якщо ми починаємо викорінювати та залишаємо щось одне, то воно розростається.