У Петриківському розписі завжди переважали рослинні візерунки, здебільшого квіткові. Створювали передусім фантастичні, небувалі у природі форми квітів, основою яких ставали елементи місцевої флори. Наприклад, “цибульки” або “кучерявки”.
Нерідко квіти та ягоди поєднували з птахами. Іноді малювали тварин та навіть людей, які мали дещо фантастичний вигляд. Часто в “петриківці” використовували образ жар-птахи. Ця істота, за українською міфологією, приносить щастя.
Дослідники “петриківки” відзначають, що для створення візерунків українці використовували природні фарби.
“Раніше люди виготовляли фарби з рослин та овочів. Я не можу стверджувати, бо це все ще треба дослідити, але мені здається, що частина малюнків створена саме фарбами з натуральних інгредієнтів”, – розповідає віце-президент “Асоціації майстрів народного мистецтва” Ніна Бурневич.
Червоний колір одержували з вишневого соку, зелений – з пирію та листя пасльону, синій – з квітів проліска. Відтінки жовтого давали пелюстки соняшника, лушпиння цибулі й кора яблуневих паростків. Фарби розводили на яєчному жовтку й молоці, а закріплювали вишневим клеєм чи буряковим цукром.
Майстриня Галина Назаренко
Однією з сучасних “петриківських” майстринь є Галина Назаренко. Вона відома тим, що розмалювала стіни Українського культурного центру в Парижі та зробила розпис хлівнів у заповіднику Софія Київська. Там жінка “петриківкою” створила дерево життя та бігунок.
Як розповіла “Українському інтересу” майстриня Галина Назаренко, переважно “петриківським” розписом займались та досі займаються жінки. Але вже зараз, у сучасному розписі, є метри чоловіки. Наприклад, у Петриківцях живе дідусь, якому зараз 95 років. Він відкрив у своїй хаті музей, де презентує свої доробки.
Також мисткиня розповідає, що візерунки створюють за допомогою пензлика з котячої шерсті. Були спроби використовувати шерсть зайця та лисиці, та нічого не вийшло. Їхня шерсть недостатньо м’яка та еластична.
Петриківський розпис став одним із головних надбань нематеріальної культури України, внесеним до спадщини ЮНЕСКО. Його навіть визнали кращим за Аргентинське танго.
“Якщо проаналізувати малюнки “петриківського” розпису, то можна сказати, що серед них немає негативних. Є такий вислів: “петриківка” існує, щоб радувати око й милувати душу” – каже майстриня.
Фото: Picssr
| 
