Дітки сироти маленькі,що зростали без опіки неньки, Вони ласки не зазнали, Бо із дому повтікали. Є там зовсім без батьків, У яких на могилі безліч квітяних вінків. Сотні,тисячі малят,яких покидає просто кат. Всі вони гарненькі І питають : Деж моя рідненька? Коли навідуєш ти їх, І чуєш цей дитячий сміх. То не можєш це забути, Хочеш мотір їм вернути. Вони дивляться нв тебе, І СТРИБАЮТЬ АЖ ДО НЕБА. Думають,що ти їх мама, А вона на жаль вже пяна. Ось такий є наш приют Де зігріють,але не обіймуть. Тож візміть в свою родину нещасну сироту - дитину!
4 Вам за вірш. Чогось не вистачає. Можливо більш кращої поетичної форми (римування, речення)? Можливо я помиляюсь. Сподіваюсь Вам підкажуть інші поети.
Мені не соромно запитувати, якщо я чогось не розумію. Страшно якось утотожнити слово "мама" чи "тато" зі словом "кат". Але таке, на жаль, в житті трапляється. Тема вірша мені не байдужа, але форма викладу не подобається. Якби хоч трішки підкоректувати. Наприклад,
Діти-сироти маленькі, Що росли без ласки неньки, Що опіки не зазнали, Що з домівки повтікали. Є там зовсім без батьків, Нам могилах їх вінків Безліч. Сотні, тисячі малят, Для яких батьки - це кат. Всі вони маленькі, Всі запитують про неньку... і т.д. Працюйте над формою і прислухайтесь до критики. Кожен поет повинен бути критикований. УСПІХУ ВАМ!
від сиротини дмухають до нас вітри , ви люди нас повинні зрозуміть .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
