Ці сірі стіни і підлога, Хочу чути тільки Бога. Нехай мене він покарає, Але без нього я життя не знаю. Коли тяжкії дні приходять, Янголи небесні рішення знаходять. Господь милосердний він мене чекає, У своєму царстві Близько біля раю. Поклонитись хочу нашому Творцеві За життя небесне Десь там біля Єви!
і – дорога. Бог завжди стелить перед кожним з нас Килим – Себе. Ми йдемо Ним до себе, в пошуках Нього. Поняття волі в тому, що треба йти легкою ходою Віри та Надії по тому Килиму, а не топтати Його. Тому ми маємо летіти, наче Янголи. Щоб прилетіти до Бога не треба пізнавати космос... Бо «скафандри» притуплюють відчуття, без них легше. Так само, як і пірнати у морську глиб. Нас оточують світи – над нами, під нами, по обидва боки, навколо. Треба розуміти почуття, як коло. Круг почуттів, круг Любові. Беріть крейду і малюйте довкола себе Білий Круг Любові. Коли домалюєте Його, воно стане чарівним – Казкою. Тому беріть папір та ручку і записуйте слова – вони невидимі – дуже чітко видно, як і чути – німо. Тому шепотіть вустами – цілуйтеся. Цілуватися приємно, коли Любиш... Поцілунок Любові – Віра та Надія. Їм Обом завжди Взаємно... Це передмова до "Планети Любові" (http://svetakedyk.pp.net.ua/blog/) Як маєте бажання можете завітати.
Ваш вірш гарний.... Тільки Рай треба писати з великої букви, бо це творіння Творця.... Успіху Вам, снаги та терпіння у ІВашій Дорозі до Бога!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
