|
|
В розділі матеріялів: 979
Показано матеріялів: 941-960 |
Сторінки: « 1 2 ... 46 47 48 49 » |
Малому руку подають
Добридень кажуть любо
Сусіди в гостях його ждуть
Це братчик наш з тризубом
Малий росте тужіє грудь
В цю землю вріс він дубом
А дуба вітри не зігнуть
А й звір затупить зуби
Дай Боже щоб малий наш вріс
На добре в рідні поля
Дай Боже щоб любов не кріс
Захищала нам волю.
|
|
Бог бачить сварні поміж нами Поміж народом і церквами За це колись судити буде Й своєю мірою осудить А як осудить лиш Він знає
====>>>
|
*** Черговий раз Тобі кланяюсь Низенько й щиро до землі І як завжди Тобі бажаю Ласк Божих на майбутні дні Прийми вітання рідний краю Від друзів Твоїх і синів Які Тебе не забувають Хоча живуть у чужині Наша майбутність тільки з Богом Тому запрошую усіх З Ним не страшні будуть дороги Як з Ним підемо щезне гріх
|
Щиро вітаю Вас, Пане Василю і всю НАШУ Велику Родину зі святом Воскресіння Христового. Бажаю здоров’я, бадьорості, щастя, достатку та всього добра усім людям в Нашій Україні яке несе Воскресшій Ісус. Веселих свят всім Вам!
Христос Воскрес!!!
Воістину Воскрес!
З пошаною і віршами,
Василь Шляхтич
|
Вулиця ждала гніву слів. Ніхто не вірив, що прийде. Анголи вже почали спів Шестоголосним - ВОСКРЕСЕ!
Історія пригадує гнів. Його у церкву хтось веде Співаючи весь час приспів Ласкаво й щиро – ВОСКПЕСЕ!
А ось діждались ми тих днів. В народі видко серце б’є. Нема вже нині сумнівів. І діти знають – ВОСКРЕСЕ!
Йде голос сестер і братів.
======>>>
|
Таке запитання весь час Думками марширує. Яка майбутність жде на нас? Куди вона прямує? Промивши очі, бачу шлях Синів, дочок і внуків, Що то відкинули вже жах Наших земель байстрюків....
====>>
|
Плинути правди океаном І бачити красу життя У кожний вечір в кожне рано Й чути що шепоче душа Приймати мрії на сніданок Чи вони здійсняться чи ні Відкинути усе погане А перш за все діла грішні І стерегти від забуття Всі думки чисті всі пісні А з хати вимести сміття Хай буде чиста у весні І зберігати своє я У свого серця глибині 11.03.2008р.
|
Ось Пам’ять і Забуття Десь в полі зустрілись І про своє горде я Мовчки говорили З віддалі мовчання їх Сестра Брехня вчула Зупинившись біля них Засміялась в кулак Ворожнеча вчула сміх До сестриць прямує Летячи вітає Гріх Вже й йому шапкує Ідуть разом до сестер Щоб їх приєднати Задумали що тепер Разом їм плювати На народ що захотів Без комуни жити За яку вже відтерпів Відкрито і скрито Хочуть щоб в батьківщині Свої були школи А в них місця для Брехні Не було ніколи.
|
Кольорами веселки малюю весну Де словом надії краєвид облитий Там бачу батьками посіяні квіти Які щойно нині будять ся зі сну
Батьків вже немає а аромат квітів На полях весняних і нині живий Він іде до завтра і вчорашніх мрій Пахне теплом сонця яке ледве світить
Все це я малюю тривання словами Ті на життя полі мов дороговказ Вони бумерангом вертають до нас Як діти з далека до рідної мами.
А мама приймає у хату. Гостить. Кладе перед ними усе що лиш має З радості що прийшли сльози витирає Ця радість стареньку все таки болить
10.02.2008р.
|
Доброго дня Вам. Кланяюсь нашім людям, розкиненим по чужинах і в нашій Україні, до яких я лиш думками влітаю, щоб нагадати їм наше минуле і сучасне. Може колись пощастить і мені серед Нашіх гір зустрітись зі своїми людьми з усіх усюд і доживати свого віку кожний на землях своїх предків.В Бога все можливе. Но нині треба тішитися тим, що є, що маємо....
Нині посилаю ще кілька свох останніх віршів....
|
Щиро вітаю Вас, з Новим 2008 Роком!
Хай той Рік дарить Вам самого ДОБРА.
Хай здійснить Ваші мрії, хай наповнить теплом Ваше серце і душу, що Ви могли продовжувати свою працю і через цей сайт розповсюджували наше рідне слово в нашій Батьківщині і всюди там, де живуть наші люди.
З Богом!
З Богом в нове майбутнє улюблена УКРАЇНО!!!
З пошаною, Василь Шляхтич
З Різдвом Христовим
Різдво Христове незабаром.
Вбрана ялинка світлом б’є.
Дванадцять страв кусить нектаром.
Зараз молитва полине.
Один одного привітає
Радісним серцем без гріха.
Крім того, добра побажає
Й здоров’я на многі літа.
|
Коли родилась надія, більшість спала. Одиниці Прометеями були. Шана їм за те, що не боялись Цю надію, мов вогонь в хату нести. Повір синку, що вони нині герої, Бо з надією ішли проти брехні. Ця надія тоді була їм, як зброя. Йшли, бо були Бога й правди голодні. Гімном їхнім було рідне наше слово. Вишивки були як стяги, хоругви. Спів, мов вітер по кутах кидав полову. Ах, які тоді в них були голоси... Вони йшли не думаючи про медалі. Кулі ворогів кололи їхню грудь. Хоч поранені, вогонь той несли далі . І ти знай про це наш синку. Й не забудь!
|
*** Слава Богу! Ми щасливі. В світ ідемо вже вільні. Впевнені, що справедливість Подарує правд вогні. Ідемо. Не спішимося... А інші кругом спішать. Іншім волю й діти носять. А в нас, наші діти сплять. Не здорово в нас ще нині. Вітри воронів несуть На простір наш жовто-синій. А ті чинять каламуть.
========>>
|
Щастя Яке то щастя Бути в себе Де блакить неба Є куполом Де тішить пасія Є колеги Що коли треба Стиснуть кулак Мала дитина Мамці рідній Дарує гідність Без омани Не на колінах Бо не бідна Не знає злидня Тільки шану
|
Думками
В Улючі присів
В осінній ранок
І все бачу
Селом іду
Здається чую
Як кругом мене
Небо плаче
Дощем осіннім
І імлою
В думках іду
В думках стаю
Щоб відпочити
Відпочину
На Дівину
Я зір свій кину
В думках
Осіннє
Раннє
======== >
|
Минуле спить
Я там летіти хочу
Шепотом мрій
На крилах правд і віри
Осіннім днем
Минати стежки ночі
І знати ціль
Куди йшли богатирі
Я маю те
Що Бог мені дарує
Тішать мене
Всі правди які знаю
В життя іду
Повірте не сумую
Зі мною Бог
Якому довіряю
======== >
|
чи можна забути те що наше рідне
чи можна забути історію свою
чи можна сказати що я себе гідний
бо чуже кохаю а своє люблю
весь час я шукаю дороги як жити
бо я християнин син рідних церков
з яких я читаю що треба любити
всіх ворогів наших хоч п’ють нашу кров
коли я забуду що я християнин
коли я забуду ким були діди
то діти в майбутнє нести будуть рани
а світ скаже внукам що ви сироти.
|
В Бога буде той багатим
Який зможе дарувати Добре слово добру раду і любов Хоч в невіруючих втратить Перестануть шанувати Лиш Бог вчує суть його всіх молитов Хто живе як вчила мати Щоб не брати а давати Цю науку все життя нести готов Хоч будуть з нього сміятись Може й каміном кидати Він все те терпіти буде за любов. 02.11.2007р.
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
