Доброго
дня Вам. Кланяюсь нашім людям, розкиненим по чужинах і в нашій Україні,
до яких я лиш думками влітаю, щоб нагадати їм наше минуле і сучасне.
Може колись пощастить і мені серед Нашіх гір зустрітись зі своїми
людьми з усіх усюд і доживати свого віку кожний на землях своїх предків. В Бога все можливе. Но нині треба тішитися тим, що є, що маємо....
Ми, в Зеленій Горі маємо Український Консулят. Що правда гоноровий, но
все таки він НАШ, український. В центрі міста на стіні дому золотіє
герб нашої незалежної України. Біля нього майорять жовто - синій і
червоно - білий прапори. Боже, як любо! Це щось, про що мріяли наші
батьки там на НАШІХ рідних Землях, там в Карпатах. Нині по всій чужині
ростуть наші церкви. Незабаром і в Зеленій Горі наші греко- католики
перейдуть до своєї святині, свєї церкви. А мал нас не бути. Люди ворожо
наставлені проти нас були впевнені, що ми розплинемося сере них і все
наше пропаде.
Вони
задумали діяти проти Бога, проти Його наук. Вони вірили в свій задум. А
ми тихенько молилися. Молилися по - свому в хатах, з часом в косціолах
на прищипку і вимолили своє Я.
А це тому, що в нас була ВІРА. Ми завірили в святе письмо, де написано,
що " ... віра твоя спасла тебе." Ті всі , Що вірили, нині стоять гордо
з високо піднесеними головами. А гляньмо на недовірків... Гляньмо, як
вони себе почувають? Своє затратили, бо думали, що вростуть в чуже і
там їм буде краще жити. Вони помилялися. Я знаю таких, які коли ніхто
не бачить, - плачуть. Сумно їм, що відійшли від свого. Вони нині
пробують вертати до нашої віри, до нашого народу. Добре, що вертають і
каються за свої поведінки, як той блудний син зі Святого Письма. Багато
з них верне. Я впевнений. Але їхні діти...? Може поодинокі, яким чужі
люди скажуть те, чого не сказали батьки, віднайдуть своє коріння, своє
походження, СВОЮ віру. Більшість, на мою думку, на жаль втопиться в
ріку, яка зветься ЧУЖИНА. Ми можемо припинити асиміляцію, коли будемо
вірно служити Всемогучому і вимолювати в Нього, щоб ми були, щоб ми не
пропали.
Віра наша спасе нас! Боліло мене це, тому задумав поділитися з Вами, а мож і читачами сайту. Дякую за увагу. Бажаю всім добрим людям ДОБРА. Будьмо!
З пошаною Василь Шляхтич
Рідко коли у написаному листі кожна буква проходить крізь серце. Всі відчуття не опишу, але Ви доторкнулися своєю душею до моєї. Знаєте про що подумала? От Любомир вже розібрався як записувати вірші. Можливо, Ви б списалися і спробували записати? Дуже хотіла б почути ці рядки у Вашому виконанні!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
