Цілу ніч йшов дощ. Товсті, як канати, звивисті щупальця блискавок з силою розривали густу темряву неба, проникали в найвіддаленіші, найтаємничіші куточки, на мить ставало видно, і довгі химерні тіні робили невпізнанними подвір’я, сад з покрученими стовбурами яблунь і силуетами будівель. Хряскіт грому несподівано примушував здригатися все навколо. Справжня горобина ніч. Знову гуркнуло і здалось, що щось сіло на плече, тепле, мокре від дощу і вимагало прихистку, як тоді в далекі–далекі роки… «Це ти, Галю? Здрастуй! Частенько щось ти почала відвідувати мене… Незатишно на цьому світі стає тобі… Старість холодить кров, та й погода… зарядило, майже місяць дощі, то вдень, то вночі… Добре, погрійся.. і лети, ти в мені, як сонячний зайчик мого життя… І повинна бути там, серед свого племені, бо тільки там залишаться міцними крила, які зможуть час від часу приносити тебе до мене»…
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дебелий Леонід Семенович
Дебелий Леонід Семенович народився 19 жовтня 1950 року в селі Новоселівці Арбузинського району Миколаївської області. Після закінчення Одеського державного університету в 1972 році працював до 2005 року вчителем хімії та англійської мови в рідному селі, а потім за сімейними обставинами переїхав до м. Котовська Одеської області, де мешкаю і нині.
сторінка: Дебелий Леонід
| АВТОР ТВОРУ:
Дебелий Леонід Семенович