|
|
В категорії матеріалів: 119
Показано матеріалів: 101-119 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
В небосхилі синьо-синьо,
Там мопед у хмарці синій,
Синє плаття в горошину,
З хмарки – диво-очі сині
|
|
Пишіть мені листи, прожиті роки,
Колишні друзі, пройдені шляхи,
Всі ті, із ким пройшов найперші кроки…
Пишіть, пишіть мені листи.
|
|
Падала бризками зірка як сполох,
Дихала жаром, палала вогнем,
Вершником мчала завзято і охляп
Чи то, як пломінь, гарячим конем.
|
|
Сестрі Ліді - чарівниці виноградних лоз в День Народження
|
|
Цілу ніч йшов дощ. Товсті, як канати, звивисті щупальця блискавок з силою розривали густу темряву неба, проникали в найвіддаленіші, найтаємничіші куточки, на мить ставало видно, і довгі химерні тіні робили невпізнанними подвір’я, сад з покрученими стовбурами яблунь і силуетами будівель. Хряскіт грому несподівано примушував здригатися все навколо. Справжня горобина ніч. Знову гуркнуло і здалось, що щось сіло на плече, тепле, мокре від дощу і вимагало прихистку, як тоді в далекі–далекі роки… «Це ти, Галю? Здрастуй! Частенько щось ти почала відвідувати мене… Незатишно на цьому світі стає тобі… Старість холодить кров, та й погода… зарядило, майже місяць дощі, то вдень, то вночі… Добре, погрійся.. і лети, ти в мені, як сонячний зайчик мого життя… І повинна бути там, серед свого племені, бо тільки там залишаться міцними крила, які зможуть час від часу приносити тебе до мене»…
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дебелий Леонід Семенович
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
leoniddebelyy
|
Дата: 04.08.2013
|
|
|
Верби срібнокосі -
Смутку суголосся,
Жду тебе, кохана,
Зжурений увесь.
На вечірнім прузі
Плачуть хмари в тузі…
Чом не тут ти,
Чом ти десь?
|
|
Коли життя без руху -
Одні думки земні,
Душа моя - послухай,
Привиділось мені:
|
|
Катерина, Роман – дві краплини
Чарівного народу Карпат…
Розказати легенду про Юність,
Прочитавши її, буду рад…
|
|
Гей, вдарте в струни, кобзарі,
Стріпніть мою у ранах душу,
Живу задовго на землі,
Хоча у ній лежати мушу…
|
|
Вірш створено в співавторстві з семирічним Дебелим Андрійком. Ідея про слинявчик - Андрійка.
|
|
Сумно в небі, сумно в полі,
В первозданнім видноколі,
Сумно скрізь
|
|
Стікала ніч в покоси,
У росяні гаї,
Русалка світлокоса
Наснилася мені
|
|
Несу світлий образ
Як сонячне літо…
Матусе кохана,
Ви - пам’ять уже…
|
|
Що нас єдна в життєвім морі,
Дає наснагу на роки,
Що є святинею й сумлінням,
Беззаперечно - це батьки.
|
|
Розкажіть мені, мамо,
Чи Вам солодко-радо
Там, в захмарних висотах,
У небес глибині…
|
|
І Світанок молодий
Сонцесяйнозолотий
Знов на світ мені з′явився!
Здрастуй! Бачиш! Я живий!!
Новий … Новий…
|
|
Ці очі весни чарівної -
Дарунок зими бунтівної:
Здобріла в останню годину,
Сестриці вітає родини.
|
Дебелий Леонід Семенович народився 19 жовтня 1950 року в селі Новоселівці Арбузинського району Миколаївської області. Після закінчення Одеського державного університету в 1972 році працював до 2005 року вчителем хімії та англійської мови в рідному селі, а потім за сімейними обставинами переїхав до м. Котовська Одеської області, де мешкаю і нині.
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
