|
|
В категорії матеріалів: 119
Показано матеріалів: 81-100 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Ця туга за вітчизною! Давно розвінчана морока! Однаковісінько мені Де цілковито одинокій
|
З обмерзлих нестям вітер лютістю свище, Гуде мегаватами в струнах мереж, Метає стріл розпачу сонми все ближче, Розбурхує сни, упокоєні врешт
|
Спи собі здоровий, Козак чорнобровий! Хай тобі присниться Мама, як зірниця.
|
Не зовнішність тільки велика окраса, Краса – більше те, що залежить від нас: В думках, поведінці, у погляді яснім, В алмазах душі – не володар їм час.
|
|
Погожий літній вечір. У призахідному сонці повітря напоєне легкістю, щирістю, безтурботністю. Юрба дітей зібралася біля місточка через невеличку річку Арбузинку, яка мрійливо, неквапно про щось своє втаємничене дзюркоче до довгих, витесаних з суцільних гранітних брил колон, покладених горизонтально.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дебелий Леонід Семенович
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
leoniddebelyy
|
Дата: 27.09.2013
|
|
«А можна, дідусю, на Вас я зіпруся, Бо день цілий бігав і ніжки болять, А Ви ж бо сиділи на лавці й канапі, Ото відпочили, час, може, і встать».
|
|
Цього вірша- пісню було створено не вчора, призначено не на завтра, але вірю, що післязавтра він знайде своїх співавторів і буде у нього щаслива доля, як і у тих, кому він присвячується.
|
Удивляюсь тривожно в обличчя І впізнати з зусиллям не можу, Чаєням щось тремтливо кигиче, Уві снах бачив я тебе гожу, Як світанок в квітневому цвіті, А вітаю сьогодні… несхожу
|
Скільки раз, аж корчачись від болю, Добувавсь додому я повзком, Та пробитий був не лиш злобою - Можна зранить навіть пелюстком.
|
В мене з пісні душа, Може й голосно це, Та це правда, Я це відчуваю. Хоч би що я роблю: Чи кошу, чи пишу, Чи то в думці, чи вголос співаю.
|
Помучив тебе я немало Й донині сумління гризе, За те, що не знало покою, Прости, моє серце, мене.
|
Весільні шати, юний час Голубить ніжність у очах, Той шлюбний вальс звучить, не згас, Кружляє в пам’яті… Для нас…
|
Ти безгрішна аж така, Що святою майже стала. Не загризла й хробачка І рогами не вбивала.
|
На тебе погляну, і ранок життя У променях теплих несе ще дитя Босоніж по травах, по стернях рудих, Змішались впереміш там сльози і сміх
|
Троянди й виноград - Емоцій водопілля, Іду до яблунь в сад, Тут рай мій і зусилля
|
Квіт юності, як схід палав… А ти очима сяйно грала, Краєчком серця помічав, Чого душа твоя бажала:
| сторінка: Елегія
| АВТОР ТВОРУ:
Дебелий Леонід Семенович
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
leoniddebelyy
|
Дата: 30.08.2013
|
|
Дякую Андрію Дужаку, після прочитання його чудового вірша "Закоханий у фото" склався цей вірш.
|
День народження у Міли І за стіл в задумі сіли Коля, Іра і Маринка - Сині очі, дві тернинки
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
