Удивляюсь тривожно в обличчя І впізнати з зусиллям не можу, Чаєням щось тремтливо кигиче, Уві снах бачив я тебе гожу, Як світанок в квітневому цвіті, А вітаю сьогодні… несхожу
З тою, втіхою днів моїх юних, З ким зустрів своє перше кохання І зазнав днів погожих і хмурих,
Й не сказав слів несмілих зізнання - Не солодкий ми випили трунок, А гіркий, як полин, розставання.
Як жила довгих сорок цих років, Як долала життя перепони? Не зроби ти тоді того кроку,
Ми помчали б у спільнім вагоні... Й не чекала б сумна на нас доля: Слухать звуки мінорних симфоній…
| 
та
у Вас 
0
