Квіт юності, як схід палав… А ти очима сяйно грала, Краєчком серця помічав, Чого душа твоя бажала:
Зоря, в очах світанки слів, Ми біжимо по травах в росах, І поцілунок я заплів Тобі в любистку миті коси
Поніс в руках до зір заграв, Як ту легку з бажань хмаринку, Назвав своєю, прошептав Про що вершинно мріє жінка…
А я ж помчав (в гнітючий час) Ген-ген до іншої хмарини… Хоч був насправді то міраж… А ти летиш у снах перлинно… ……………………………………… Усі роки вогнем блукав Твій біль... Пробач!... (не жду поваги!) Кохав я іншу, не бажав, Ховати в квітах мить розваги…
| 
у Вас 
0
