Помучив тебе я немало Й донині сумління гризе, За те, що не знало покою, Прости, моє серце, мене.
Лозиною наче, в нестямі, Твоє підганяв я биття, За те, що я був безпощадним, Прийми ти моє каяття.
Що пройняте часом коханням Ти вірність в собі берегло, В журбі червонилося кров’ю Ти болем самотнім стекло.
За те, що вважав тебе з криці, Кривавити вкрай дозволяв Жорстоким й бездушним потворам Прости, я ж бо глузду не мав.
За те, що від друзів ти зраду Пізнало (і долю кляло), Утіхи й жалі впереміжку, Прости, не хотів я цього.
Що часом зловтіха кружляє, Що стійко ти терпиш усе, За подвиги довготерпіння Прости, моє серце, мене! Прости меня, сердце моё Р. Гамзатов
Тебя я помучил немало, Как вспомню, ни ночи ни дня Со мной ты покоя не знало, Прости, моё сердце, меня.
Как плетью, ах будь я неладен, Твоё подгонял колотьё. За то, что я был беспощаден, Прости меня, сердце моё!
За то, что бывало любовью Прострелено, верность храня, В тоске обливалося кровью, Прости, моё сердце, меня.
За то, что железным ты мнилось И мог подставлять под копьё Тебя я, безумью на милость, Прости меня, сердце моё.
За то, что познало измену Друзей, свою участь кляня, Отрады и горести смену, Прости, моё сердце, меня.
Кружит, как над полем сраженья, Порой над тобой вороньё. За подвиги долготерпенья Прости меня, сердце моё.
| 
та
у Вас 
0
