Стікає у вечір з піль гомін гарячий, Вертають додому батьки-трударі, Стрічає їх щебетом щирим, дитячим Хатинка з веселкою у димарі. Соломою в дасі кошлатиться стріха, Розмахує крильми павич на стіні, А ми всі – до мами – найбільша утіха: Адже їх побачим крізь сон на зорі… Під сволоком тихо співає колиска Тягучі в правічній любові пісні, На полику покотом срібним намистом, Пшеничним колоссям голівки малі… Лишилась уже половина з колосся, А друга з птахами десь лине вгорі, Та виявом щастя всміхається й досі Хатинка з веселкою у димарі.
| 
у Вас 
0
І кольористика вірша дуже яскрава 