Ви вже минули "крапку невозврата"... І вже тепер нема шляху назад... Переступили під покровом КАТА... Ніщо не змиє з вас смертельний чад... Не відмолити вам життів дитячих... І сльози українських матерів... Не буде сну вам, і хай кожен стане зрячим... Щоби відчули весь той біль, що принесли... Земля наша ніколи не забуде... Навіть як кров лісами заросте... Навіть коли правнуки жити будуть... Вже не забути поколіннями таке... Якщо раніше було шкода матір, якій 200-х додому віддають... То вже тепер окутані в прокляття... А прокляті щасливо не живуть... Вже не назвуть народи нас братами... Й рідня чужою стане навіки... І ваші доживатимуть назавжди батраками... Невільні в серці, в рабстві без душі... /Л.Курбай/10.03.2022
Маєте рацію, загарбників і душогубців братами не називають. Підтримую!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0