Здавалося б, ми всі прагнемо довіри... А чи готові ми довіряти? Про що це? Про щось ефимерно показне, чи про слова? Чи вмію я довіряти? Що зрозуміла я про це сьогодні... Перше... Довірити тіло іншому не просто, оголити, стати вразливою, стати беззахисною і відпустити страх і бажання дистанції, бажання втекти в "звичну безпеку", перестати оборонятись власним страхам - бути неприйнятним, бути залишеним, приниженим...Друге... І це, лише тіло, не наше, серце, розум, психіка, душа... Там починається найтонша робота... Здавалось, вперше за життя зачепила валун зхованого від всіх і від себе. Так шукала довіру і такою виявилась неготовою довіряти, коли життя дало мені такий шанс. Це як зняти всі пов'язки, маскування, пластирі, вскрити всі зховані пустоти і побачити їх в дзеркалі... Не злякатись іншого прийняти цим дзеркалом... Признати їх і роздивитись, зрозуміти, прийняти, що той, кому довірила це- бачить тебе без маски тепер теж. Як же це важко,насправді, розсипати багато ілюзій про себе собі. З довірою побачити себе без відмазок і ідеаліазіції, без "світ такий"," чи це хтось не такий", побачити себе як є! Прийняти, як є. І почати по справжньому заповняти пустоти... Як складно вчитись наново, заповняти новим досвідом, інакшим від того який був, або і не було. Як важко запитати дрібничку, яку не знаєш, але дуже хочеться, щоб як треба було тепер. І так важко в цих дрібничках прийняти іншого вчителем. В чомусь постати невмілою, нерозуміючою, а іноді, просто стикнувшись з страхом сумніву, заплутатись серед однієї сосни. Чи готове наше его, далеко не першокласника так оголити себе перед іншим? Це як отримати атестат і повернутись в школу заповнити прогалини того, що не хотілось вивчити, а вчити тепер важче і соромно. Я навіть слова цього уникала - соромно. Бо дозволяєш іншому це бачити і боїшся осуду і неприйняття своєї неідеальності. Але мабуть в цьому і є початок нового прийняття себе, простої, неідеальної, простої себе, і це початок зрощення себе. З цього стаєш власним скульптором, творцем себе. Шукаючи довіри іншого і в іншому, шукаємо довіру до себе! І через іншого, знайомимось з собою, як через зеркало! Я познайомилась з собою! Я не побоялась прийняти себе і іншого як є! І от вона довіра, простота якої в тому, що я є тут, такою як є. І інший такий як є. І бачити і прийняти це без ілюзій - це і є довіра... І хтось скаже, що я не така... І ура цьому!!!! Бо нарешті я така як є сьогодні! І щодень порівнюю себе з собою вчорашньою і радію кожному відчуттю і успіху! В мене є моя довіра до себе, до світу, до Творця! І відшукана довіра до іншого!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
