Дехто вважає,що завдання написати ювілейний нарис, зарисовку чи навіть
фототекстівку про якусь людину не є для журналіста занадто обтяжливим.
Описав життєвий шлях ювіляра, назвав позитивні риси характеру, розповів
про добрі діла і помисли, побажав всього найкращого в подальшій
діяльності - і, вважай, стаття готова…
Але насправді це не
зовсім так. Зараз не тільки нариси, присвячені окремим ювілярам, а
просто позитивний відгук про людину, надрукований в газеті, викликає
інколи неоднозначну реакцію. Одні висловлюють своє негативне
ставлення до написаного при зустрічах, інші телефонують: "І кого ж ото
ви в газеті надрукували? Та у неї (чи у нього) такий сварливий характер!
А з скількома людьми він (вона) перелаялися! І в сім`ї у них не все
ідеально. А отой скнара, той бюрократ, а той розпусник, той гультяй… А
ви про них в газеті пишете." Про подібні ситуації доводиться чути
від колег, траплялись вони і в мій творчій практиці... ...
