Звісно, що Перемога буде за нами. Головне, щоб не дорогою ціною, бо той совєтський антилюдський девіз "Ми за цєной нє постоім" не годиться. Треба берегти і людей, і солдатів.
Страх невідомості б’є по свідомості, Згадую зараз усі випадковості, І усвідомлюю в певній манірності: Все, що вже сталося – закономірності…
- маєте рацію! Усе закономірно, у тому числі й навіть про війну. Особисто ніколи б не міг подумати що буде війна та ставився поблажливо до усього російського та не помічав експансії і активного зросійщення....
Довгий час спілкувався з Володимиром Вакуленком - на першому сайті "Анумо..." (сторінка доступна зараз, на жаль, лише через ВПН) створив йому сторінку поезії. Я спостерігав, як з кожним роком зростає його поетична майстерність, він справжній патріот України. Дуже прикро, що так сталося - війна забирає кращих... ...хоч може станеться диво і живий буде наш ПОЕТ!
Так, не варто обходити коментарями цей вірш. Багато про що у ньому наводить на роздуми. А ще завдяки вашій поезії згадав рядки Романа Мазія: Усе минає, все тече - Вода у море, час - у простір А кожен день лиш сумнів тче І зрозуміти все не просто. ...
Ми вже пройшли ту часову межу, коли ще можна і варто було рашистам щось пояснювати. Нині вже все - хто не зрозумів, той не зрозуміє, тож і нащо витрачати сили і нерви...
Якщо чесно, то нині вона для мене не існує. Але, на жаль, я і досі змушений слухати і бачити іноді російське (здебільшого, це про музику часів СРСР - платівок українською одиниці). Але ця стаття не моя, це публікація для роздумів.
Так, є багато постатей, яких би не хотілося віддавати на поталу загарбникам. Але сьогодні, саме під час війни, варто визначатися. Щось "між" не може бути, бо так дамо можливість російській гидоті просочитися і знову почнеться скиглення про те, щоб не руйнувати "братні" зв'язки. Принаймні, поки. Далі, після Перемоги, розберемося
З огляду на війну, я особисто культуру московії для себе стер. Немає більше Пушкіна і Лєрмонтова і т.д. Бо мерзота, яка подекуди виховувалася на цих та багатьох інших культурних діячах росії тепер знищує Україну. Може наступні покоління будуть інакше робити. Але я для себе зробив вже вибір... У світі ще є такий величезний невивчений культурний пласт, що ну її, ту "культурну" расєю...
Думаю, що нині буде активізація творчості на тему війни, миру та, звісно, у персоналіях проти основного ідеолога та виконавця гібридної російсько-української війни (а нині слово "гібридний" можна і не вживати), такого собі гітлера-гімлера, - путіна. І це добре, бо література повинна морально підкріплювати дух українського населення та армії
А я, після прочитаного, згадав пісню "Виноградная косточка" у виконанні Кікабідзе. Навіть знайшов її в Ютубі й щойно переглянув. Гарна... Усе добре, коли є комусь іти вашими стежками...
Після "...а я щасливий - бути разом..." читати цей вірш було дивно, бо мені здавалося, що на такому емоційному піднесенні лірика ще буде як мінімум протягом місяця