Не часто роблю зауваження щодо мови, бо й самому ще й вчитися й вчитися. Проте деякі слова та висловлювання дуже ріжуть вухо, та стримую себе, щоб щось не написати чи сказати, бо не знаю, як людина поставить до зауваження...
Добре робите, що для кожної аудиторії добираєте різний текст. Але іноді, а буває й часто, хочеться почути той самий діалект. Тож пишіть і на діалекті. Але у кінці вірша робіть примітку, що цей твір написаний на діалекті
І чим більше на дворі осінь, тим більше відчуваєш потребу у сонячних днях - молодості. Але ви маєте рацію - не варто аж надто жаліти за молодістю, краще бути молодим, принаймні у душі
Мені одному здалося, що вірш ніби не завершений? Хотілося б продовження, та і останній рядок ніби з іншого твору. А загалом я розумію, про що мова у вашій поезії
Відчувається невиправний оптимізм. Звісно, у реаліях сьогодення усе геть інакше - і крила мрійників одразу зникають :( Але якщо не хотіти кращого, то як тоді жити? Дякую за позитив!