Я знов за щастям запізнився…
Стояв у черзі і проґавив…
Спішив, бо затишок наснився…
Ні жодним рухом не лукавив…
Я падав ницьма, на коліна…
І розчинявся до нестями…
Віддався мрії до краплини…
Себе згубивши почуттями…
І от моя чергова хиба…
Відкрились виразки місцями…
В душі – не камінь, ціла глиба…
Німа зневіра між мерцями…
У спину – докори і піки…
Маніпуляція життями…
Любов оцінена в копійки…
Словесні блуди з каяттями…
А ти пішла шукати статку…
Переступивши тепле, добре…
У кров ввігнавши без остатку…
За всіх мені отруту кобри…
Я не живу тепер, існую…
Як цей удар перетравити?...
Як тиш не зрушити тісную...
Коли кохання хоче вити?...
Не хочу більше відчувати…
Чиїхось дотиків губами…
Довіку з вух не вийму вати…
Заб’ю слова твої гробами…
І вже немає сил для плачу…
Рубає серце шабля зради…
Тебе завідомо пробачу…
Так не пізнавши й долі правди…
Ти гралась мною, як хотіла…
Я щиро вірив в нашу долю…
Так обійматися кортіло…
О, скільки зараз в грудях болю…
Яка приреченість нестерпна…
Яка спустошеність пройняла…
Нерозумінням розум терпне…
За що мене ти проміняла?...
І світ застиг в розчаруванні…
Гнітять місця, де був з тобою…
Де цілував, лежав у ванній…
Пече вогнем та нелюбов’ю…
Невже любов дешевша злата?...
Невже твоя мені наснилась?...
Вві сні любитиму, ти – варта…
Спіши, щоб ти… не запізнилась…
| 
у Вас 
0
