Яке ж це щастя – бути разом… Не знаю, хто що зве екстазом, Та я сягаю апогею, Коли тулюся поруч з нею… Невинно, міцно обіймаю… Взаємність трепетну приймаю, Про вічність з нею тихо мрію, Мов у гнізді пташину грію… В таку душевну ейфорію… Я молодію, не старію, І ендорфінами по крові Біжать бажання кольорові… Вдихаю з вуст її ефіру… Торкаю, пещу ніжну шкіру, Блукаю пальцями в волоссі, Відвертість чую в стоголоссі… На милу посмішку дивлюся… У кожній рисі, кожнім русі Чарівна, повна таємниці, О, як горять її зіниці… Тіла в безмовнім діалозі… Вірші, пісні - в найменшій позі, Не знаю, хто що зве екстазом, А я щасливий – бути разом…
Поділилися майже найпотаємнішим. Будьте і далі разом - принаймні, як мінімум для того, щоб і писалася, і друкувалася лірична поезія
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
1
