Родиться Син А ти Хочеш вмирати А святість Зі свічею входить в життя Спати
Чому? У цих рядках настільки глибокий зміст і порада усім тим, хто бажає через проблеми полишити своє життя, забуваючи (а можливо і по не знанню) що Бог ДОБРОВІЛЬНО, ЗА НАС, віддав свого сина на тяжкі тортури, а СИН, не відмовися і прийням таку страшну кару, а ле цим водночас ПЕРЕМІГ (нехай пробачать богослови за можливо таке невнятне пояснення). Прочитавши рядки, має бути соромно, що заради чи кохання, чи чогось іншого, ми самі хочемо вкоротити собі життя - дорогоцінний Божий дар...
Сподобався хід Ваших думок, викладений у віршованому слові, але чого-таки не вистачає, як на мене. Можливо корисної поради, як не бути такими, як у творі, або причини, чому ж так сталося. Та це не впливає на мою оцінку - 5!
Пані Євгеніє, я відредагував Ваш твір і додатково його ромістив ще у категорії "Для мене поезія - це...". А ще скажу, що вельми оригінальний і не менш гарний підхід до визнацення поняття про поезію. Дякую і ВІДМІННО!
Давайте і надалі вірити у прекрасне. Будьмо і надалі хоч у певні дні, Різдвяні зокрема, дітьми і сприймати світ їхніми очами! Ну а за вірш, Сергію, відома оцінка
Я поставлю Вам відмінно за твір, бо сподобався. Тільки одне погано - це втрачати голову від кохання - шкідливо для здоров*я :happy:. Шкода героїню твору...
Було б добре, пані Дружино, якби Ви відповіли під новим логіном, бо не вчитавшись у коментарі, можна подумати , що пан Олександр трохи не сповна розуму, бувши то чоловіком, а то жінкою. Тож дякую Вам, що Ви хоч і під його логіном, але дали ось таке роз*яснення.
І ще додам, що це дуже добре, коли дружина визнає і приймає ось так кохання свого чоловіка і більше того, має від цього крила!
Ні, Лесю, логін-логіном, але у особовій картці автор вказав своє повне ім*я, то ж не боїться, це точно. А от щодо твору, то мене особисто відштовхнули перші рядки, які не максималістські, як казала Леся, а дуже самовпевнені і не вірні:
О прекрасна єдина кохана, Якби знала ти, як я люблю, Як кохаю тебе до нестями, Ти відкинула б гордість свою. Ти відчула б за спиною крила...
Адже треба бути на 100 і то і більше ( ) відсотків бути впевненим у тому, що у когось виростуть крила, коли він дізнається, що його кохають. А якщо ні? Що робити? Інша справа, коли вона (він) комусь казав/ла про своє кохання.
Думаю, що головне у більшості казок (не сучасних, жахливих) було головне - дружба, взаємодопомога. Дружба у творі Жанни є. А інше, думаю, буде у наступних історіях мишки та бегемотика. За історію, звичайно, відміно!
На жаль, нічого з цього приводу сказати не можу, адже цю новину опубліковував не я, а користувач "a_syddi_hto". Думаю він усе більш детально пояснить або тут, у коментарях до цієї статті, або опублікує нову новину. \\\\ А від себе додам, що хоч я і не віршую, але коли б віршував, то мені було б цікаво дізнатись усі подробиці конкурсу - прізвища членів журі, вартість премій та ін...
Чи зацікавлять наші користувачі, чи ні, але було б добре, якби Ви інформували на нашому сайті про перебіг подій конкурсу - скільки творів надійшло, від скількох користувачів та ін.... Можна друкувати цю інформацію тут, у коментарях до цієї статті, а можна і оформляти як нову статтю...
Звичайно, що треба останный стовпчик переробити. Та якщо про конкретику - краще коли перші 2 рядки останнього стовпчика будуть закінченням твору, адже логічно:
Наче кішка лапками, тихо йде Зима й за собою сніг, несе вона.
Це не професійна порада (бо ж я не віршую), але щось подібне потрібно зробити.
Було б краще, якби поети надали на їхню думку, ліпший варіянт будови рядку (але вимагати з них не можна, адже у кожного з нас є безліч справ, та й краще свої твори виправляти, а ніж чужі)