Дякую за публікацію! Вітаю з дебютом на нашому сайті! Ви усе зрозуміли щодо публікації у категорії "Вірш-пісня", "В перекладі з інших мов". Дякую! Переклад мені сподобався і супровід добре о дали. Було б не погано, якби Ви мені надіслали звуковий файл - я би розмістив його на нашому сайті - можна вмикнути його, слухати і читати (відео ну у всіх користувачів може працювати, та й ємність трафіку велика)
Чому, Софіє? Леся теж права, адже різні кодекси щодо кохання можуть стати за мить купою сміття. Але ідея користувача НІХТО оригінальна і у нас на сайті, якщо я не помиляюсь, такого твору ще не було. Моя особиста оцінка - відмінно.
Відмінно, Даріє, відмінно! Тільки не звірі, а мерці... Чому? про це я вже якось казав на сайті. Якщо цікаво дізнатись - наберіть у пошуковій формі нашого сайту ("GOOGLE-ПОШУК МАТЕРІАЛІВ ПО САЙТУ") відповідне слово - "Мерці" і у коментарях до першого твору прочитаєте.
Хоч бачу, що не великі оцінки поставили за вірш, та я поставив ВІДМІННО за останній, про який каже Ірина - за злободенність та актуальність. І теж, погоджуюсь, що осквернили нам свята "навік двоголових масонів завія" - наше бездарне і їхнє тщеславне керівництво. Це ж треба було увести у ці спірні питання усіх людей, вилити купу бруду на народ. Ми платимо зі своїх карманів нашим вельможам зарплатню, більше того, вони (і усі попередники) грабують нас і дозволяємо це робити, тож будьте ласкаві, розберіться самі з газовою проблемою, не втягуючи наші народи!
Родиться Син А ти Хочеш вмирати А святість Зі свічею входить в життя Спати
Чому? У цих рядках настільки глибокий зміст і порада усім тим, хто бажає через проблеми полишити своє життя, забуваючи (а можливо і по не знанню) що Бог ДОБРОВІЛЬНО, ЗА НАС, віддав свого сина на тяжкі тортури, а СИН, не відмовися і прийням таку страшну кару, а ле цим водночас ПЕРЕМІГ (нехай пробачать богослови за можливо таке невнятне пояснення). Прочитавши рядки, має бути соромно, що заради чи кохання, чи чогось іншого, ми самі хочемо вкоротити собі життя - дорогоцінний Божий дар...
Сподобався хід Ваших думок, викладений у віршованому слові, але чого-таки не вистачає, як на мене. Можливо корисної поради, як не бути такими, як у творі, або причини, чому ж так сталося. Та це не впливає на мою оцінку - 5!
Пані Євгеніє, я відредагував Ваш твір і додатково його ромістив ще у категорії "Для мене поезія - це...". А ще скажу, що вельми оригінальний і не менш гарний підхід до визнацення поняття про поезію. Дякую і ВІДМІННО!
Давайте і надалі вірити у прекрасне. Будьмо і надалі хоч у певні дні, Різдвяні зокрема, дітьми і сприймати світ їхніми очами! Ну а за вірш, Сергію, відома оцінка
Я поставлю Вам відмінно за твір, бо сподобався. Тільки одне погано - це втрачати голову від кохання - шкідливо для здоров*я :happy:. Шкода героїню твору...
Було б добре, пані Дружино, якби Ви відповіли під новим логіном, бо не вчитавшись у коментарі, можна подумати , що пан Олександр трохи не сповна розуму, бувши то чоловіком, а то жінкою. Тож дякую Вам, що Ви хоч і під його логіном, але дали ось таке роз*яснення.
І ще додам, що це дуже добре, коли дружина визнає і приймає ось так кохання свого чоловіка і більше того, має від цього крила!
Ні, Лесю, логін-логіном, але у особовій картці автор вказав своє повне ім*я, то ж не боїться, це точно. А от щодо твору, то мене особисто відштовхнули перші рядки, які не максималістські, як казала Леся, а дуже самовпевнені і не вірні:
О прекрасна єдина кохана, Якби знала ти, як я люблю, Як кохаю тебе до нестями, Ти відкинула б гордість свою. Ти відчула б за спиною крила...
Адже треба бути на 100 і то і більше ( ) відсотків бути впевненим у тому, що у когось виростуть крила, коли він дізнається, що його кохають. А якщо ні? Що робити? Інша справа, коли вона (він) комусь казав/ла про своє кохання.