І скільки ненька люба натерпіла,
і скільки крові вилила своєї,
та щоб чужа країна не зробила,
ніколи не відкажусь від моєї-
від Рідної,Святої Бтьківщини,-
вона невинна,що по ній "недобрі" ходять,
вона невинна,що її так пльондрували,
вона невинна,що її як на шнурочку водять,-
вона невинна,що всю волю відібрали.
Але згадайте вечори ті малинові,
і буйні квіти,що лиш можуть там рости,
і теплі промені від сонця-світанкові,
та не з тобою я,і я прошу-прости!
Прости мені,що я за океаном,
прости мені, що я теб н бачу,
що ще не скоро в твої "очі" я загляну,
я засміюся,засміюся...і заплачу.
Заплачу я з твоїми росами у травах!
Заплачу я з твоєю зливою-сумною!
Заплачу з горя,а не як у тих виставах,
бо я не буду більш ніколи вже з тобою.
Вже не побачу більш веселку кольорову,
що біля мене в річці силу набирала,
вже не побачу буйну й вільну ту діброву,-
забрали все,це доля все забрала.
Ну а пшениці лан,що "золотом" буяє!
І наш Дніпро,що голубий,неначе небо!
Я тут живу,але я відчуваю,-
крім України більш нічого вже не треба.
А сад вишневий,що цвіте і тії бджоли!
А запах щастя і танок,і щира пісня,
як жаль до сліз,що не повернусь я ніколи,
я буду жити,але жити буде тісно.
Я скучив за весняними полями,
і за барвінком,що росте лиш в нашім лісі,
я хоч далеко,але я назавжди з вами,-
я скучив за лелеками на стрісі!
І за калиною я скучив і вербою,
за символами нашої країни.-
О земле моя,ненько,я з тобою!
З тобою був і є,і буду-УКРАЇНО!!!
|
у Вас 
1
