Читаю вірш і серце заходиться, і, ніби правда, і, ніби смішно, а на душі коти шкребуться, як ми вміємо себе делікатно обгадити, і хто нас таких любитиме, як ми самі себе не любимо.
В такому випадку треба зробити цілий ритуал. Спалити, а попіл кинути у бокал із шампанським і випити до дна, загадавши бажання, як це роблять на Новий рік.
Мені теж сподобався переклад, тільки російського милого звали Петром(Петя), а як звали українського, адже пісня явно не про півня, чи я чогось не розумію...
Це Вам так здається, бо дальше Ви прийшли до висновку, що все таке є ті збитки, та не тільки ті, а ще маса інших... Загалом це філософська думка і кожен трактує її по-своєму. Дякую!