Доля, доля, доля моя
В золотистих променях ранку
Прислухалась до солов’я,
Біля мене сівши на ганку.
Тихо, тихо, тихо пливла
Біла хмарка в небі високім,
А довкола ніжність жила
І в мої вслухалася кроки.
Дзвінко, дзвінко, дзвінко коса
Трави клала десь у покоси,
І легенько впала роса
Із півоній на твої коси.
Плавно, плавно, плавно з небес
Сонце слало промені в доли,
І рожеві стоси чудес
В полуденні клало стодоли.
Палко, палко, палко ярів
День спекотний по видноколу,
Тільки я в нім не лицезрів
Росянисту долю ранкову.
Знову, знову, знову замовк
Соловейко наш аж до ночі,
День - як сірий загнаний вовк,
Швидше вже закрив би він очі.
Свіжа, свіжа, свіжа зоря
Спеку знову згорне в сувої,
І прийдемо до вівтаря
Соловейкового ми двоє.
Ніжно, ніжно, ніжно складу
Тиху постіль з нічного духу
І до тебе в ній припаду
Обережно, немов до пуху.
Доля, доля, доля моя,
Серед ночі розкрию очі,
Ти наснилась, чи ти жива,
Лиш з пітьмою злилася ночі.
|