Доля, доля, доля моя

Доля, доля, доля моя

В золотистих променях ранку

Прислухалась до солов’я,

Біля мене сівши на ганку.

Тихо, тихо, тихо пливла

Біла хмарка в небі високім,

А довкола ніжність жила

І в мої вслухалася кроки.

Дзвінко, дзвінко, дзвінко коса

Трави клала десь у покоси,

І легенько впала роса

Із півоній на твої коси.

Плавно, плавно, плавно з небес

Сонце слало промені в доли,

І рожеві стоси чудес

В полуденні клало стодоли.

Палко, палко, палко ярів

День спекотний по видноколу,

Тільки я в нім не лицезрів

Росянисту долю ранкову.

Знову, знову, знову замовк

Соловейко наш аж до ночі,

День - як сірий загнаний вовк,

Швидше вже закрив би він очі.

Свіжа, свіжа, свіжа зоря

Спеку знову згорне в сувої,

І прийдемо до вівтаря

Соловейкового ми двоє.

Ніжно, ніжно, ніжно складу

Тиху постіль з нічного духу

І до тебе в ній припаду

Обережно, немов до пуху.

Доля, доля, доля моя,

Серед ночі розкрию очі,

Ти наснилась, чи ти жива,

Лиш з пітьмою злилася ночі.