Не читатимуть, я знаю, Та надію маю, Все, що серцем посилаю, З ними розмовляю... Вірю, знайде ця розмова До їх душ стежину, І розтопить рідна мова Снігову вершину...
"Цвіт пахне миттю"- однозначно, Але ж той запах - це життя, Хоч і злітає необачно, Та все ж несе серцебиття... У ньому тисячі мелодій, А серед них є і сумні, Що підкрадаються, мов злодій, Щоб знищити щасливі дні. Щоби розвіяти по вітру Надії й мрії в майбуття, Щоб перекреслити палітру Твого щасливого життя. Та Небеса дарують силу І спів пташиний у кущах... Я, прикрашаючи могилу, Зливаю душу у віршах.