Пані Ірино, мені сподобалося Ваше філософське бачення нашого суспільного життя. Можу посперечатися, щодо душі- весни, бо приходить вона не сіра і сумна, а сліпучо-чистою, але це Ваше бачення чи емоційний стан в процесі творіння, і я його сприймаю таким як є, а ось віра, дійсно, ніби випаровує під впливом життєвого марнославства. "замилюємо зараз тихе зло, життя печем з неякісного тіста." В десятку!)))
Не заперечую, можливо, ноти зроблять свою справу, але мене вразили ось ці слова:"Самотній вовкулака, тамуєш біль," "Цілуєш ніжні руки, смакуєш мить. " КЛАС)))))
Ну, Юрію Олесандровичу, Ви напевно жартуєте! Куди мені братися до С.Руданського... Я маленька, скромна римувальниця на що спромоглася, те й виложила на сайт. Все, що кипить у душі час від часу лягає на папір ось такими, може, не зовсім вдалими рядками, але я їх ні в кого не позичаю, вони мої...Правду кажучи, я не дуже люблю, як я їх називаю " неповних" слів -залишивсь, адже побитий чи битий значення рядочка не змінює, зате, залишився - слово знатне. Дуже Вам дякую за коментар.
О, як би я цього покращення хотіла, я так давно чекаю... Погоджуюся з Вами - не хлібом єдиним живе людина, але кожен живе як хоче і насильно насадити йому свою точку зору - неможливо. Дуже рада, що Ви погоджуєтесь з моїм баченням соціальної проблеми. Думаю,п.Маріє, що Ви маєте рацію, пропонуючи жити по-Божому, бо тільки ті, що думають і живуть, серцем і душею мають шанс на спасіння, не потрібні Богові земні надбання, Йому потрібна чиста і добра душа. Вірити треба завжди, при любих обставинах, бо як у пісні - Без віри не можна жити, нікого не можна любить! Щиро Вам вдячна за коментар. З повагою.
Все життя ми запам'ятовуємо чи відшукуємо у своїй пам'яті щось, чи про когось, а тим більше, якщо людина лишила такий глибокий слід. Я, наприклад, також не забуваю свою першу вчительку, інша справа як написаний вірш? Мені здалося, що це проза записана в рядочок, щоб вона стала віршем то треба ще добре попрацювати. З повагою.
Мені також подобається цей вірш і я вже давно зробила переклад, але все якось ненаважувалася його виставити, тепер можу сміло в коментарі показати що у мене вийшло, бо у Вашому, вибачте, але мені чомусь не вистачає духу Ахматової.
Подумаєш, важна робота,- Життя безтурботне моє: Підслухати в музиці ноти Й подать жартома за своє.
Чиєсь життєрадісне скерцо Укласти в рядковий наплив Поклястися, що бідне серце Так стогне поміж катма нив.
А після підслухати в лісі, У сосен, мовчальниць століть, Ще поки димчаста завіса Туману увсюди стоїть.
Наліво беру і направо, І навіть не чую вини, В життя лицемірного мало, Найбільше беру – з тишини.
Гарний вірш,п.Лесю, але дуже сумний. Перечитую і така вже весна вийшла немічна та слаба, що сльози навертаються, може, навпаки - весна з шаленним буйством пробирається до наших місць, б'є температурним режимом, розливає води, визиває грози, доречі, у нас на півдні цвітуть абрикоси.
Мені також кинувся в очі цей русизм і я подумвла, що поданий вірш російською мовою, але ні... Вірш мені сподобався, а цю лінійку, на Ваш розсуд, я б написала так: Як хочете, втямки я не візьму, Що дух народу справді вже помер.
Темою вірш дуже гарний, а технічно трохи розбалансований, бо відразу і поразку- не є рима, можливо краще було б так: Не сприймай ці кроки за образу. Ну тривоги і дорогу легко виправити, а ось у закінченні збігаються аж три приголосних, якщо збіг двох - допускається, то три занадто. Може так: Понесуть обох водовороти, але це тільки сугубо моя думка, рішення за автором.
Я цілком погоджуюся і підтримую,п.Тетяну, а ще хочу додати, що внески можуть виражатися в таких числах 20-50грн хто скільки зможе, але не менше 20грн, бо для розвитку сайту вони будуть не зайвими.
"Стане жити ліпше в нашій стороні - Інші будуть вірші. А поки що - ні!" Дай то, Боже, п. Пилипе!
Бо не може Бог терпіти, Як страдають Його діти. Його діти - бідні люди, А не ті, що йдуть до згуби. Тим одна дорога - в пекло І життя для них вже смеркло.
Писати вже ніколи не залишимо, Хоч що небудь, а все таке напишемо, Може поезія й не зможе передати Все те, про що душа буде кричати. Вибачте, не здержалася від дружнього шаржу. Погоджуюся, що над віршем ще треба працювати. Ці слова із пророчої поєми Є. Гусєва.
Лиш на землі біжать роки, Міняючи життя зими і літа, Але незмінно навіки, Бог володіє вдачею поета; В бажанні слухатись Вітця, Пізнає інший свою долю, Прийме небесного гінця, Щоб передати Божу Волю.
1
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('