Я зачиталась вашим твором. Дуже гарно. Здається "шалями мов" треба поміняти місцями, і дармо може даром? Загалом так цікаво, що і не помітила довжину, дуже проникливо.
Хоч бери і кричи ЭВРИКА. Дякуючи такому маленькому віршику я зрозуміла, чому змалку не люблю квітів у вазі, мені їх завжди було шкода, так ніби зламані долі, і уже зовсім друга справа коли вони на кущиках милують око не тільки мені одній.
Дуже багато гарних образів, і мелодійних слів, але слово "манівці" мені здається не по темі, може в променці, чи ще щось. Щодо бджілок, то погоджуюся з п. Роксоланою. Зашпортнулася на закінченні.
Скам'яніти може тіло, а душа, як барвистий метелик, чиста, як джерельна вода, співає так мелодійно, так багатогранно, як оця ваша розповідь про приподу, і рідний край.
На прадавніх стежках і теренах, Бачу правди Твоєї сліди, У книжках, і пророчих катренах, Де черпали їх наші діди. Де росли від природи народи, У надіяї на краще життя... Вилий прошу, цілющії води, На жадані стежки майбуття.
Таке враження, що прочитала два вірша. До "кілогерц" іде сарйозне одкровення, далі рими, чарунки, візерунки, ну і закінчення від "Горацій", яке можна сміло приєднати до початку. Прошу не ображатися, то просто моя суб'єктивна думка.
Не важко здогадатися про кого йдеться. Знову ви не видержуєте граматичні категорії. Згоріло охвістя (воно) залишив (він). Що ви проти мені - описка - мене? За суть і тему
Трохи у вірші негаразди з римою і наголосами, але весняний дух вашого вірша вражає, тому ставлю Перегляньте вірш, наприклад закінчення, поміняйте місцями слова, і відчуєте різницю. Успіху!
Дуже мені сподобався вірш. Веселий, гомінливий і шасливий. Слово "Чимдуш" пишеться чимдуж, а закінчення виходячи із наголосів бачу таким: А ми тим часом сміло, Гайнемо до гаю, Бо сильно закортіло, Пожити в цім краю. Молодець! Виходить класно!