Весну чекають всі охоче, Та уступить, зима не хоче. Все насипає кучугури, І вимуровує фігури. Стоїть сердешна на морозі, Хоч березень, уже в дорозі. Він кличе нас весну стрічати, Вона ж готує нові шати… Хто юний серцем і душею, Хто в дружбі з мрією своєю, Для тих, я заклик свій несу, Почуй себе, й весни ходу!
І дуб, і верба можуть рости будь-де, не тільки в темному лісі, як і дружбу можна знайти зовсім несподівано, треба тільки її бажати всім серцем, і вона обов'язково появиться.
Дуже мені сподобався вірш за народним фолькльором. Трохи не стикується початок розповіді із закінченням. Як: "В темнім лісі три дуби Дружно обнялися," то явно, що це три друга, але ж потім:
"Як погано все таки, Що не маю друга." от, щоб виправити цю помилку, пропоную починати вірш словами Дуб схилився до верби -тоді буде все логічно. За вірш
Тема і образність вашого вірша дуже гарні, а от форма бажає бути кращою. Найперше приборкайте розмір, щоб він так не гуляв. Не зі злом я вам це кажу, бо так, як і ви учуся, то ж давайте будемо удосконалюватись.