Потоки
часу на життєвих берегах
Стирають
імена, що стали дорогими,
Ми
не зустрінемось, хіба що в дивних снах,
Бо
тільки в них ми залишаємось ще тими.
Багато
днів ріка часів забрала в нас,
Нема
людей, які були колись із нами,
Малюють
спогади печальний декаданс
Отих подій, що вирували берегами.
Ти
не пиши мого імення на піску,
Прилив
годин його зітре колись невчасно,
Я відкриваю
зараз правду, хоч гірку,
Знай,
після нас Ярило й далі буде ясним.
І
не погіршає цей світ, бо вже він звик,
А
береги життя стоятимуть і далі,
На
них напише хтось ім’я, а дехто зник,
На
дні душі нам залишаючи печалі.
|