Стоїть хатуня моя
серед двору зеленого –
чимось схожа на мене,
коли, серед літа,
я сяду, бува,
на межі спочити,
під стіною жита,
в кукурудзяному осонні,
смачно задумаюсь,
обіпру об коліно
ліктя
і підіпру долонею
скроню.
Моя хатуся.
Переймається мною,
як рідна матуся.
Над моїм серцем
простирає крила
лагідним птАхом,
укриває
од всіляких
житейських негод
благеньким,
іржею
давно поточеним,
дахом.
В її вікна престижні
(потурбувався син…)
заглядають ночами
справжні небесні зорі,
вони опускають
шовкові свої паруси
у мої неспокійні сни,
і полощуть їх там,
як в морі.
А трапляється часом,
що довго мене
додому звідкись нема
(на вагомі, звісно,
обставини з огляду),
тоді
в усіх хатуніних вікнах
тривожна густіє пітьма
і самотня печаль
струменить
в усіх
семи її поглядах.
В таких випАдках
моя налякана хата
готова бігти мене шукати,
але,
як не спокутаний гріх,
старий розлогий горіх
тримає її за ріг,
і доводиться їй нервувати
і щораз у дворі
на мене чекати.
Як тверда чоловіча рука,
міцна горіхова гілка
бігти в ліси нічні
на зустріч мені
Хатуню не відпуска.
А домовик?
Він
до передшої
господині
дуже був звик.
Боровся
та
не поборов.
Врешті зважив
на таку
нашу з хатуньою
взаємну любов,
махнув рукою
і зник.
І не знаємо ми
ні минулих бід, а ні втрат.
І не згадуєм
окремішнього
колишнього.
Дав нам Бог
тепер
на двох
любов затишну
і лад,
то й старієм собі
поволеньки
вкупоньці
і прославляєм
Всевишнього.
дякую, пані Мурашечко... бажання завжди бути разом і справді непереможне... коли мушу відлучитися з дому у якихось нагальних справах -- сприймаю щораз за драму... а назад до хатини своєї лечу зигзицею, щоб не печалилась вона без мене усіма сімома своїми вікнами...
Від рядочка до рядочка стільки тепла прибувало у душу від Вашої хатуні, аж самій захотілося до неї в гості завітати, аби її трохи втішити... Дуже ніжно і трішки щемно, але як завжди - безмірно приємно від Вашого вірша, пані Валентино!
Одухотворена хатинка, пройнята енергетикою господаревою, освячена любовю і народженнями у ній- вона завжди жде! Гарно, Валентино! Як і завжди- заворожилил словом! 5
рідна хата -- то насамперед Батьківщина... дякую, пані Наталю...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
5
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.