"Жадали мед та калачі Пристало ж горе призволяще Не так нам бачилося все: пісень співали, гомоніли Що прийде лицар і спасе І сірих визволить з могили А підібрала доля зла "
Що гріха таїти, були і такі, що чекали на зміни відразу після революції, але поламати легше ніж побудувати, та ще й з такими "добрими" сусідами.
Не тра вигадувати, брате, Бо світ все вигадав давно, А тра на сайті чесно грати, Як діти в шашки, доміно. Ти став до гри, тобі й ходити, А не задержувати час. Радіти шансу, в ньому жити, Наснаги поки лік не згас. Своє відточувати слово І в суперечності, на зло, Нехай погано, помилково, Та вичищати джерело Своєї мови золотої, І дати думці вільний лет, Щоб не двоятися, як в Трої, Щоб став чистішим вірш, куплет. Але ж для цього треба, брате, Попри сумний в країні час, Коли б,ють судді і гармати, Уперто лізти на парнас. Писати вірші, глузувати У колі друзів і чужих, І радо всіх коментувати, І кучерявих, і рудих.
Таке наше людське життя. Крутишся, вертишся, але приходить час коли треба й відпочити, але не дуже довго, бо ми все ж чекаємо Вас на сторінці сайту з новим віршем. Наснаги!