Погоджуюсь з попередніми коментарями вірш гарний з краплиною іронії і навіть Мамона якого ви назвали жінкою, визиває посмішку. Не думаю, щоб ви не знали, що Мамона - цар грошей (якщо коротко), який сьогодні завоював весь світ своєю ненаситністю.
Щиро вдячна,п.Роксолано, за ваші слова, але то все емоції, які підігрівають наші бажання мати все і зараз. Наш гноблений і зневірений народ, просто не може втямити, як і куди йти, а особливо в цей тяжкий період шаленного буйства Мамони. Я не знаю, як розв'язуються вузли, але добре знаю, що нас спасе істинна і глибока віра в нашого, Творця, і всеобємлюща любов, які ми повинні творити і помножувати.
Дякую,п.Романе!Людина має право думати, що вважає за потрібне, але подумайте, що дає гнів випущений нами у простір, тільки гнів помножений на гнів, який бумерангом вернеться до нас. Чи не краще товаришувати з добром і розмножувати його навколо себе.
Живемо ми, в нелегкий, судний час, Де кожний день – це біль і радість водночас. Де звершення трудящої руки І важкі знищення бурхливої ріки. Для чого ви спитаєте живем? Для чого хрест свій предковічний ми несем? Для нових душ, що прийдуть після нас, Для них, готуємо ми простір цей і час. Щоб на землі цвіли нові сади, Щоб помислами чистими жили завжди Ті люди, що заселять земний рай. Живи мій друже, дій, твори і співчувай!
Пане, Іване, прочитавши перший стовпчик, я аж сплеснула в долоні від радості, що він правильний у всіх відношеннях. Нарешті, думаю, п.Іван виправився, але ні дальше, як завжди. Тема болюча, мабуть для всіх, пройнята сердечним болем, та побудова бажає кращого.