Не переймайся…
Чомусь нема
стабільності у кроках,
Немов за стрілкою
ганяюся у часі,
Але в п’янких вечірніх
паморОках
Шепоче хтось
щодня: «Не переймайся…»
У день гіркий
звертаюся до храму,
Свічки, хрести,
гріхи мої на пласі,
І серед того
неземного краму
Я зрідка чую
пошепки: «Покайся…»
Хто той шептун?
Яка його подоба?
Мовчати чи
противитися фразі?
Із крилами чи
роги в нього з лоба? Ви чули? – знов: «Не
переймайся»?
|