Ваші строфи заворожують, бо багаті епітетами, метафорами, але сам вірш, ніби ділиться на два. Перші два катрени написані звертанням до другої особи і вони ідеальні, а ось два других мені видались сумбурними, якісь занадто емоційні і, ніби з іншого твору, але це тільки моя об'єктивна думка. Наснаги Вам на нові вірші, які читаються із задоволенням.
Але ж всіх називають "хохлами", Незалежно від тата і мами, Від релігії і кабінету, Від життєвих подій і сюжету. Називають зумисно чи з жарту, Підіймаючи келих чи кварту. Але, якби народ не назвали, Головне, щоб його не вбивали... І хоч правда блукає словами, Я не зовсім погоджуюсь з вами. Як у кожній країні чи роді Є свої бур'яни на городі. Їх зривають, прополюють, косять Різні болісні дні переносять, А за гострі слова чудернацькі Все ж болить мене серце хохляцьке.
Не знаю,панове, але скільки століть Україна стоїть і стояти буде, хіба -що після перебудови Землі зміняться континенти і стануть нові назви, але то не заслуга політиканів.
Хай земля йому буде пухом! Вічна йому пам'ять! Неспокійна, революційна душа була у цього поета. Про це можна довідатися із біографії всипаної датами звільнень, тюремних утисків і несприйняттям його поглядів. Я Вам дуже вдячна,п.Борисе, за таке відкриття, бо я чомусь не могла і подумати, що в 60-ті ( закінчувала школу, поступала в училище), 70-ті (працювала, виходила заміж, народжувала) 80-ті, 90-ті, здавалося б спокійні роки, а десь бунтувала душа поета і бачила, відчувала всю неправду життя України і її народу, який був під тиском комуністичного режиму.
Той колір "зелених" заполонив увесь світ і вирішує всі проблеми. От хоч би раз (помилково) пенсії нам видали в "зелених", ми б теж свої проблеми всі вирішили.
Так, становище в Країні - не з кращих, але про кров, війну та смерть, і думати не хочу. Краще давайте думати про позитив, про мир, відбудову Сходу, про кращу соціалку, недаром же у Вселенських постулатах пишеться: - Подібне притягується подібним.
Я дякую,п.Василю, за увагу до твору! Ви не думайте, що я від образи питаю ні, просто з цікавості:-Де Ви тут побачили меланхолію? Меланхолія — важкий, похмурий, сумний настрій, сум, туга. Також психічне захворювання, для якого характерні пригнічений стан, загальмованість думок, маячні ідеї. Як на мене, то я описую творчий стан людини. Його настрій, переживання, але аж ніяк не меланхолію. Можливо, у Вас інша думка.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('