Дякую усім. Мені б хотілося, щоб не було у цьому світі поділу на "бажаних" і "небажаних" дітей, щоб навіть такі словосполучення зникли з мови. Щоб для кожної жінки материнство було радістю, а діти росли у любові. Думаю, колись усі морально доростуть до такої думки, вона ж така природна і очевидна.
Писати "в народному варіанті"? В принципі, я це також люблю, але сковувати себе подібними рамками не буду. Скажу по-секрету: "Втрачена гармонія"-мій улюблений твір.Він вийшов саме таким, яким я планувала.І якщо він зараз "не сприймається" читачами сайту, то я впевнена знайде поціновувачів в майбутньому.
Це Вам: В Україну повертайтесь! Вже весна. Злітайтесь З вирію до рідного гнізда. Прибувайте, Як вода тала прибуває, Наповняйте ріки! Хай дорогу вам осяють Барви веселкові. Привезіть без ліку Для сім'ї любові!
Дякую, що написали про помилку (перечитувала разів з 25 і не помітила). До написання вірша підштовхнуло знайомство з безпринципною, але дуже талановитою людиною.Я собі навіть думаю: такий запал,але для корисної мети - це б було щось!
Мені найбільше подобається оця строфа: "Добридень, псевдопатріоти, Бо я купив три гарних квітки. Й піду і віднесу Шевченку, Бо він живий, ми цьому свідки".
Розумію, що інколи виникають такі емоції, для виразу яких потрібні "особливі" слова. А чому Ви навмисне робите помилки?
Любомире, мені здається, Ви не правильно зрозуміли. Душі потрібно проходити "все складніший перевал", а довести душа повинна "сама собі", що вона здатна жити згідно з власною волею. Дякую.
Вчора дивилася фільм про торгівлю людьми у США і на Філліпінах. Називається "Літній будинок". Не могла після цього довго заснути, в горлі утворився комок. Багато жінок через модельні псевдоагентства та агентства знайомств потрапляють у пастки,з яких неможливо вибратися. А бізнес цей- розвинута транснаціональна корпорація з філіями по всьому світі. Україна, при цьому, - основний експортер живого товару. Це найприбутковіша справа у світі, яка випереджає навіть нарко-бізнес. Якщо наркотики можна продати лише один раз, то жінку можна продавати повторно. Це жах! Це одна з найстрашніших реалій 21 ст. Рабство у суспільстві, яке навчилося клонувати і літати в космос!
Гарна можливість згадати безсмертний вірш Лермонтова:
ПАРУС Белеет парус одинокий В тумане моря голубом!.. Что ищет он в стране далекой? Что кинул он в краю родном?..
Играют волны -- ветер свищет, И мачта гнется и скрипит... Увы, -- он счастия не ищет И не от счастия бежит!
Под ним струя светлей лазури, Над ним луч солнца золотой... А он, мятежный, прости бури, Как будто в бурях есть покой.
Справді, Наталіє, я й сама тепер не можу позбутися враження, що вірші схожі, тому що символ моря справді вжитий в обох поезіях, а це, напевно, тому, що море нагадує широту життєвого простору, в якому кожна душа - маленька, порівняно з цією широтою,- шукає себе. Бачите, тільки в моєму вірші душа ліричного героя цілеспрямовано шукає перешкоди для власного загартування, вона не стомлена, вона повна життя, надій, прагне стати сильнішою, самовдосконалитися, вірить в себе. Вона не "в тумані", як у Лермонтова, не загублена, вона бачить свій маяк і вірить його світлу, вона не шукає спокою, вона, молода і енергійна, хоче виру моря, виру життя!
"5".Цікаво, проте сумно. Єдине, що не подобається, це словосполучення "ідеальний шторм грозить". Я б написала:
Бо пройде мить - Скажена буря налетить.
по-перше, українська "буря" милозвучніша, ніж голландський "шторм"; по-друге, "грозить", як на мене, не дуже пасує для поезії; по-третє, тоді не збивається ритм. Але, як самі вважаєте за краще (добре знаю,що не дуже приємно виправляти свій вірш ).
Дуже гарно. Дуже-дуже! Справді,на початку вірша,хочеться крикнути:"Так, люблю!". А пізніше починаєш замислюватися про те, що любити Україну - це не лише - любити її мальви, колосся, Дніпро могутній - це,перш за все, пам'ятати про тих, хто поклав життя на вівтар Батьківщини. Тоді це не буде просте "люблю", це буде дещо більше -"шаную", "турбуюсь".
Досить цікаво,але в цілому якесь неприємне враження залишилося від твору. "З'їдало", "живились", "жерли", "рубали" мені асоціюється з фільмами жахів типу "Чужі", "Хижаки",але аж ніяк не з музикою. Ритм вірша теж не дуже... П.С.Ну,Ви ж просили критикувати.
Тема,що потрібна до підняття,на сьогодні-дуже важлива і статистично сумно-вражаюча.Молодець,що зайнялися цією темою.Проте форма мені й надалі не подобається. Четвірка.