Спасибі, пане Василю! Я навіть і не чекав, що вона так розпалить бажання хильнути чарчину. В пародії я намагався висміяти пиятику, але одержав протилежний ефект. Мабуть люди відчувають, що новий рік уже близько.
Що найперше приворожує в цьому вірші, так це "короткі рими", ямб довжиною 2,5 стопи. Не кожному вони даються (у мене, наприклад, тільки один такий вірш) але дзвінко і чеканно звучать. Незважаючи на деякі (на мою думку) маленькі неточності, щиро тисну вам руку за такий прекрасний експеримент!
Дякую, Вікторе. Не очікував такого резонансу від звичайної пародії. Бувало, майже непоміченими проходили значно сильніші (на мою думку) вірші. Але нічого. У мене пародій десятків два. Успіхів вам!
Мені сподобалось.Щоправда, є відчуття незакінченості. Можливо, це такий спеціальний авторський прийом. Як би там не було, але вірш запам*ятовується, на відміну від багатьох, які через 5 хв. і не згадаєш.
Спасибі, Наталю! З усього видно, що ви неперевершений майстер експромтів, мабуть друга в світі після Адама Міцкевича, який міг прямо відповідати співрозмовнику віршами. Але таких талановитих мало, і я радий, що знайомий із одною зірочкою експромтів - Наташею Крісман!
Хвилюючий вірш, Роксолано! Попри те, що ви його присвятили чоловікові, йдеться про метаморфози вашого єства у боротьбі з прикрощами буття. Перші 2 куплети - геніальні! Я почав, як і пан Мартин, заздрити вашому милому. Але потім, після вашого перевтілення в тигрицю, я подумав, що йому по-своєму нелегко. Можливо я не розібрався з нюансами сюжету, але ось такі відчуття. Ну це приблизно так, якби я писав своїй коханій, що стану султаном, а вона буде першою в гаремі. Невдала була б метафора, і кохану вона б не потішила. Та як би там не було, ваша поезія не залишає байдужим, викликає жвавий інтерес, а в суперечці народжується істина. Щасти!
Як це не прикро, але під назвою вірша я поставив і прізвище автора -АНАТОЛІЙ БАХЧЕВАН, м. Кременчук- і при публікації воно було чомусь викинуте системою. Отже, це пародія на вірш кременчуцького поета Анатолія Бахчевана.
Ну ціла біда з вашими почуттями, Іванно! І чоловік Іван у вас поганий, і коханець Іван - теж, І на сьогоднішній день ви поки-що любите іншого коханця - Альошу, (але це тимчасово, звичайно). Подаю ідею, як довести ваші роздуми і розчарування до відшліфованої стислості: Все мужчины сволочи!
Якби, Роксо, тут не було вашого імені, я все рівно упізнав би ваш вірш по манері віршування. Дзвінко, розгонисто, динамічно, ніби заклик до бою! Суб*єктивні враження дуже позитивні (крім декількох моментів): нас рвано - не дуже благозвучно. Були не юрба - згідно правил - були не юрбою. Але ці зауваження, звичайно, не є істиною в останній інстанції. Щастя вам і творчості!
Останній куплет - дуже вдалий. Та, НМД, є деякі неточності. Колгоспних псів-об*їжчиків не називали тоді - осавула. І його поява не вмотивована в тексті. Іще бажано не допускати збігу 4-х приголосних - (як Вкраїна). А взагалі - непогано. Якщо вдосконалите - буде чудово. Удачі!
Гарний вірш, пане Іване, але, НМД, його можна покращити. Крутились як смерть - не найвдаліше порівняння. Бартер - такого слова тоді не вживали. Але найголовніше - кінцівка відірвана від канви вірша, вона сама по собі. Це, звичайно, суб*єктивні враження, я не претендую на абсолютну істину.