Прекрасно, Роксолано! Я переглядав вірші зверху і оце тільки тепер зрозумів, що ваш вірш став "детонатором" подібного і по розміру, і по темі вірша у Наталії. Значить, ваш вірш достеменно вдався, раз він так надихає на творчість.
Талановито! Чітко підмічені наші гріхи. І як не крути, а все це є між нас. Призвання поета - не тільки славити добро, але зривати облуду з очей і стукати до сердець. Цю місію ви виконали блискуче!
Спасибі за прекрасний експромт! Я за вашою пропозицією готовий прийняти титул "Валерій Мезозойський". Ваш пом*якшений варіант цікавий і досконалий. Я задумався, чи не зробити його основним у подальших публікаціях вірша?
Пане Романе, спасибі! Гей тут більше у значенні хворостинкою заганяти худобу у хлів (в даному разі - у пастку). Але ГЕЙ також часто звучить у народних піснях як спонукання до якоїсь дії.
Гарна у вас вийшла лірика з присмаком жури. Всі рядки лягли на душу, крім одного -і я до літа зовсім ще не звик. - Але ж осінь надворі? Може якось змінити?
Оригінально і втой же час мудро! Вражає! Я б тільки не робив збігу двох В. Може щось на зразок _ моя любов у теплім маї? ВплЕте теж трохи зачіпає. Але автору видніше.
Чому ГЕЙ? По-перше, народна пісенна традиція. Гей ніби вступ до якоїсь дії: "гей наливайте повнії чари..." Але тут ГЕЙ є ще й командою для великої рогатої худоби. Мамонт же великий? І бивні в нього є.
Спасибі, Роксолано! В цьому я ваш однодумець. Адже завжди є початок цивілізації, і її кінець. Ми робимо все, щоб цей кінець якнайскоріше наблизився. І що цікаво: всі про це говорять, але крім слів світові лідери ні на шо не здатні. А головна проблема - в моральній і духовній деградації, а не в розвитку науки і техніки.
Ігоре, прекрасний вірш, спасибі! Як би там не було, а я вважаю Майдан найвеличнішою подією останніх десятиріч. Те, що сталося після нього - гірка помилка нашого народу. Десь, в недрах суспільства, зріє вже наступний Майдан. Дуже боюсь, шо він буде кривавим. Вони ж не підуть, програвши вибори, як це зробили попередники.
Звичайно, автору видніше. Я просто хотів звернути увагу на те, що ви хотіли сказати "пускаю в серце чари світу", а читається "пускаю в серце світу (свої) чари". Так виходить за законами мови.
Читаю коменти і посміхаюсь - ну не Роксолана, а їжачок колючий! Процитую шедевровий ваш куплет, який треба записати у Книгу Світу: Я тонко загойдалася на струнах На тих сплетіннях сивих правіків Орнаментом лягла на твоїх рунах І серцем до засіяних рядків.
Увесь вірш запросто може бути шедевром, якщо (це тільки на мою думку!): зменшити кількість куплетів, залишити найсильніші. (Розумію, що автору це як серпом по пальцях, бо й сам, як мені таке радять, часто сприймаю з недовірою). "Я" подекуди замінити на "мені, мене", або "І". "стЕзі" - з таким наголосом це множина, тобто шляхи. Моя стезЯ - мої стЕзі. Можливо я щось не зрозумів, але мабуть ви вкладали в цей рядок інший смисл. А взагалі гарно і неординарно. Успіхів!