"Душа кричить і серце кличе, Хто там іще лишився з козаків?! На бій - кому звитяга личить, Ідіть боріться за своїх батьків!!!"- ЗОЛОТІ СЛОВА!!!! Дякую, п. Іване за Вашу незборимість.
Дякую п. Катерино за таку чудову, яскраву осінню палітру. Є моменти, які хотілося би поправити: "Крилом помахали птахи"- (крильми стрепенули птахи) " Засвітило сонечко днем,"- (зайнялося сонечко днем) " Всі сім кольорів принесла.
Змішалися всі кольори," відчуваєте тут? повтор! тре" щось придумати! А взагалі- то, вірш чудесний, легкий, як музика!
Радію за Івана і я! Відчуваю, що Він багато переосмислює; не лякається питань, котрі виставляє перед Ним життя; шукає відповіді і вектор його спрямований на добро, справедливість! Все буде добре! ( і з віршами також!)
Який легкий і кольоровий вірш!!! Прозорий, наче витинаночка! Але з тим "айстр дня"- справді треба щось зробити. Можна було б і так: "Із айстри серпневої вишивка...." .Натхнення Вам, Ольго!
Іване, мусите слідкувати за такими речuмa: "Для чого клятви (в в)ірності тепер," Також багато рядків із запитальним змістом , але знаку запитання Ви не ставите. Це , звичайно, можна відредагувати і було б усе добре, якби не деякі неузгодження із самою смисловою закладкою твору. Наприклад: "Для чого ми складаємо куплети У світі тих, кому не треба книг," - не віритиься мені тут.Невже існують тільки поети і всі решта, хто не любить книг? Трішки переграно і задраматизовано, хоча згідна з Вами, що проблема "Книгоігнор"- існує. Далі: "Для чого клятви в вірності тепер, Якщо всі тайни на телеекранах, "- не розумію цього.На телеекранах не тайни, а такі собі 25 кадри, що кодують людей, та й інше сміття на вибір. Зненацька з"ява жіночого образу, якась відірвана від основного задуму і теми вірша. I ще ось: "Для чого (мЕні) свіже твоє жало,"-тут щось із наголосом не так. Отже: прошу вибачення, що ось так, зі скальпелем і непрошена, увірвался в цей вірш, але хотілося бu його доoпрацювати.Тема "Поет"- справді цікава! Ce гарно, що Ви її торкнулися.
Притримати і не видати образ мого дорогого міста від початку твору, а зумисне, легкими , навідними образами підводити читача до кульмінаційного моменту, де буде розкритий портрет- це і був мій задум. Власне, для цього я і скористалася знінною ритмікою в 3 катрені, аби динамічну лінію підкинути вгору. Я рада, що мені вдалося виписати Лева.Дякую, Друзі, що розповідаєте про свої враження!
п. Валерію, повернулася на Вашу сторінку, бо хочу сказати, що Ваш вірш заслуговує бути оціненим на 5. Шкода, що зі свого коп"ютєра я не можу оцінити рейтинговими зірочками :(
"Ми вражено дивимось, що наробили: Знічев’я, з погорди і марних образ "!!!!!!!!!- Власне, що З МАРНИХ ОБРАЗ - як важливо щоб кожен дослухався цих слів! А останній катрен- взагалі сильний образ : "А бридкий лапатий павучище Смокче кров з метелика душі. " Дуже перeжитий Вами твір- ціную такі речі!
Іване Давиденко! Ви ж як Сонечко ясне зігріваєте тут на сайті усіх авторів своїми oплесками- дякую, що і мого віршика не оминули!Хай щастить Вам, Світла Людино!
Валерію, рада Вам у себе на сторінці! Дякую за добру оцінку віршика! Щодо слова "РИЧИТь"- НІ!- це не русизм! Про це го ворить нам Великий Тлумачний Словник укр. мови. Є, звичайно, і слово "гарчить", але тлумачитьстя також які "Ричить".Стосовно гілки під зливу", то як By бачите такий варіант: "Я ВИГИНАЮСь ГІЛКОЮ ПІД ЗЛИВУ"? ТАк , діойсно логічніше! Дякую, Друже, що зауважили!
Дуже знайоме відчуття, Василе. Кожен вірш, немов портал в душу автора, а там цілий всесвіт. І радієш повсякчас, коли лиється у віршовій формі, світло! Хай буде Світло! Просто дивуюся, як же гарно Ви вклали це розуміння в один лишень катреньчик. Гарно!