Зачепило... "Мав честь познайомитись з одною бабусею в опитному, ще влітку.. Питаю , мов; Як живеться в розбитому селищі? Вона подивилась зболеними очима , наче вся Украіна відобразилась в тих очах ( з того часу для мене наша Украіна уособлює не молоду красиву 25 річну украінку у вишиванці з квітучим вінком на голові, а ту бабусю) і відповіла: "важко, бувалощо при обстрілах осколки по дворі літають, я закриваюсь в хаті і ччекаю поки скінчиться обстріл, поіхати нема куди, діти самі ледь виживають в Донецьку.. З Авдіівки племінниця раз в тиждень хліб привозить, що посаджу на огороді те і маю, а ще клята засуха забрала багато урожаю (було досить жарке літо) а посеред огороду труба газова упала, нема кому прибрати... Це хлопці танком газопровід зачепили та й обірвали.. Пенсію не платять треба іхати далеко за пенсією до міста за 70 км.. Та і магазинів у нас нема, я нічого не можу купити.. А Ви звідки - з Західноі Украіни- оце добре, там хороші хлопці живуть, того року попередній призов, всі з західноі, мені допомагали, а ці з центральноі Украіни вже гірші ...." Із недописаного роману " хто як не я" Така вона Украіна.