Ех, щастя теж буває різним... Для коханого щоб просто кохана була поруч, для голодного жебрака - окраєць хліба, для заарештованого - свобода, для хворого - зцілення, для самотнього - хоча б слово уваги в його сторону, для солдати - мир і повернення додому , для винуватців - прощення ... всього навсього, здавалося б дрібниці а як багато значить. Цінуймо життя і те що маємо! Дякую за вірш.
Але допОки сонце сходить в рожевих мріях із чудес, Весна весь цвіт у світ виводить що наче з попелу воскрес .. То жити хочеться, і не відчуваєш ніякого ката... Ех.
Не думаю, що той твір Гоголя був "заказним". В ньому описана проблема вибору любові до Батьківщини та коханням (хоча чи було це коханням?) Є речі між якими не можна обирати, це як питають в дитини кого більше любить - батька чи матір... Любить бо обох однаково сильно, і зраджувати цьому не можна. . .
Зачепив вірш. Погоджуюсь, винних треба шукати не у лавах солдатів, а у командуванні. Зараз відвели з нашої сторони важку артилерію, бачив як відходили наші танки, лишаються голі блокпости та бліндажі. Оголюється тил. А з ворожої сторони добре поливають артилерією. Чого добивається наше керівництво - нових масових смертей? Скільки ще має померти патріотів, щоб щось помінялось? А війна ця дуже підла і брудна...
Погоджуюсь з пані Іриною - багато залежить від того - яка це мета. Вона може бути різна... А от надія на краще, я думаю однакова у всіх. Дякую за вірш.
Я коли читаю назву Вашої збірки згадується анекдот: "Оголошення на дверях у психіатра: хто пізнав суть життя - прийом без черги." Не треба судити - у кожного своя правда, але погоджуюсь виправдання алкоголю та наркотикам - немає. . .
Ви пишете про ностальгію за молодими роками, але є й такі роки у молодості до яких ну зовсім не хочеться повертатись. Суть життя не в молодих квітах, не у весні та кількості прожитих років, а в тому - "що ми у душах залишили". Дякую за вірш!
Гарно, образно, мальовничо... Місяць довго ще плавав човном, а безжне все море іскрилось, може все це здавалось лиш сном, прокидатись ніяк не хотілось.
Раніше поранення чи вбивство було дивиною , причиною революцій, а зараз все це стає буденністю - це не добре. Куди дивиться наша влада? Чому задрімала громадянська свідомість - невже не видно, що з нинішньою владою Перемога дуже далека, а жертв ще буде дуже багато.