весна не обліковує квітки осінь плодів нам не рахує скільки сніжинок буде у зимі піщинок щастя на пустелях скільки краплинок буде у дощах і слів щасливих у оселях та все на світі убиває страх що принесуть кого відселять у обраховані людські роки . навіщо час кепкує з квітів ? - де ж ці далекі молоді роки ніхто не може зрозуміти ; коли зими сніжинок перший квіт лягає на облізле листя тоді нам буде дано зрозуміть що все наповнене є змістом , не рахувати нам свої роки в яких ми мріяли й любили були поразки й де перемогли і що у душах залишили…
Ви пишете про ностальгію за молодими роками, але є й такі роки у молодості до яких ну зовсім не хочеться повертатись. Суть життя не в молодих квітах, не у весні та кількості прожитих років, а в тому - "що ми у душах залишили". Дякую за вірш!
Щастя - то така штука, що коли його проживаєш, не можеш зрозуміти, що зловив того птаха. У молодості ми бачимо його попереду, серед зрілих літ крутимо головою - то нам здається, що воно попереду, то що вже позаду. на старості - що точно позаду. А варто, певно, подивитися в себе. Як побачиш свою душу, зробиш їй приємне, аби вона затремтіла, то і є щастя
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
