дякую, люба пані Наталю... що ми в світі цьому без полинів і любистків... без хати білостінної під стріхою житньою... там усе найщасливіше житиме, поки й нас...
Вам не здалося? перше: що Ви дещо запізнилися з вашими висновками -- після бою, як відомо, кулаками вже не махають; друге -- Вам не здалося? що я ніби-то відчуваю образу, тим паче переношу її на "жителів" сайту?.. які підстави маєте подібне стверджувати?... стосовно Ваших симпатій-антипатій -- то Ваша приватна справа і мене Ваші вподобання мало обходять; третє -- хотів чи не хотів, Ви про це знати не можете, тому... вітер віє -- тирсу носить... четверте -- дякую, що потверджуєте, що мене тут читають -- про таке приємно дізнатися... п"яте -- побачу, як зрадієте Ви, коли, знехотя, Вас звинуватять (абсолютно безпідставно) у плагіаті -- така лояльність -- ще раз Вам повторю -- поки "своя хата скраю"... і останнє -- ТЕМА ЦЯ -- ВИЧЕРПАНА! чи маєте потребу продовжити?...
хіти Паоло чогось мене не надихнули... я читала, не все, правда... але досить, щоб не надихнутися... в таких випадках я просто зізнаюся собі -- "не моє..." а Воїни Світла -- є така сила... думаю, народ наш незнищенний -- під їхньою опікою...
рішуче Ви, пані Наталю, налаштовані... що тут скажеш -- правда Ваша... за неньку -- підемо... покоління за поколінням -- йдемо... в огонь і в воду... над нами -- Бог! отже, буде й перемога...
в сільській печі -- не при вогні, а після того, як хліб спікся -- коли там, як в духовці... бабця і при вогні в печі молоко пряжити вміли, але вони біля нього увесь час стояли -- повертали горщичка "всіма боками" до вогню і присували його відсували -- щоб не кипіло, а таки мліло...-- чуть-чуть тільки покипало... там шкурочка така збирається.. і підсмажується... ммм...
пані Наталю, справа в тому, що блискавки ніколи! не вдаряють в лелечі гнізда, не зважаючи на те, що вони "стримлять" високо в небі.... тому, що лелеки знають, в якому місці слід будувати гніздо... планета наша покрита, як ніби авоською -- такою енергетичною сіткою -- як паралелі і меридіани на глобусі замальовують усе прямокутниками, чи квадратами -- давно вже на глобус не дивилася... то в перетині цих енерегтичних ліній -- в кутиках перетинів силових ліній Землі -- але не в усіх, а тільки в тих, де випромінюється позитивна енергія -- лелеки й будують гнізда... бо в такі "точки" блискавка ніколи не впаде... (є перетини, які випромінюють негативну енергію -- негативного заряду... туди найчастіше б"ють блискавки...) птахи знають про планету інше, чим ми... вони в ірій летять, орієнтуючись на силові (чи електро-магнітні) лінії в "аурі" землі...
щодо блискавок і лелечих гнізд -- не вимисел мій... є дослідження... я колись матеріал такий робила... тому лелече гніздо на хаті чи поруч хати завжди вважалося оберегом господи і родини...
за-напастИли серце моє -- якщо читати це слово плавно (як і "дихає" вірш) -- то все звучить гарно і правильно... якщо "хотіти" почути автора, а не себе, тоді все "вийде"... гарний вірш...
радію, пані Алло, дізнавшись од Вас, що вдалося зберегти в складках (оборках) слів -- віддзвін ароматів лугових... гарно там... дякую за візит і відгук...
дякую, пані Мурашко! приємно, що вірш Вам сподобався... а я молоко все життя "пристрасно" і вірно люблю... і корів люблю... розумні і красиві істоти...
дякую, пані Наталю! приємно, що читаєте, приємно, що подобається, приємно що пишете...
а молоко пряжили в руській (нашій) печі, в якій і хліб пекли... зараз можна зробити подібне, маючи духову шафу (духовку)... ставите молоко в духовку, температура -- мінімальна, щоб воно там не кипіло, а мліло... годин 4-6 воно там пряжиться.. стає кольору беж, густий беж... і дуже гарно пахне... син мій пряжить молоко в термосі -- тільки для Вас, Наталю, поділився "СЕКРЕТОМ ФІРМИ" : МОЛОКО ТРЕБА ДОВЕСТИ ДО КИПІННЯ (але щоб не закипіло.. тільки перший бурунець -- і знімаєте...) заливаєте в термос, закриваєте... якщо все це робите вранці, то під вечір пряженим молоком уже можна й смакувати... якщо в таке молоко додати сметани чи кефіру і знову в термос -- але не гарячим, а -- 40 градусів, і потримати там ще 4-6 годин -- вийде домашня ряжанка (пряжанка) -- тут головне, щоб термос був стерильним -- добре кип"ятком перед приготуванням стерелізований, бо, не приведи Боже, не та бактерія в молоко потрапить -- може все отруїти... при тому, про її потрапляння (мікробини патогенної) стане відомо після того, як ряжанка вже буде спожита...
бабця мої пряжили молоко в печі... красота і смакота була... магазинні продукти з такими назвами -- теж смачні... але то зовсім не те... бажаю Вам насолоди... в усьому...
любов і закоханість -- різні поняття... як і гордість -- гідність... прямо-протилежні... гарний вірш Ваш, пані Катерино... і діти за дітьми шукатимуть... і все повториться знову... все...
якесь таке розчарування глибоке, навіть... чи не відчай?... у словах Ваших... а зорі такі, якими ми їх сприймаємо... подивіться на них веселіше трохи, пане Іване
любий пане Олександре! знаю цього вірша... і... Ви праві, що це "майже дослівний переклад"... а делітність моя -- тут дві причини: нас з Вами звинуватять у дружбі і змові, бо слово "плагіат" зараз сприймається акцентовано (бачу, Ви в курсі ціломісячних розборок...), ну, і друга: треба всім трохи перепочити.... хоч би на якийсь час... бо почнеться "2-га серія цього марлезонського (так, здається...) балету..." отак-о якось... не ображайтеся, добре?..
ні, я не можу насолоджуватися.... я про інше... можна ж не читати? так? пане Іване, невже Ви сподіваєтеся, що почувши таку Вашу правду (може, я з Вами й згодна по суті...) людина (будь хто) возвисить поетичний голос?... виросте над собою... підказувати і допомагати можна... але не "батогом по литках"... не хотіла Вас образити... вибачайте, якщо так випадково вийшло...
а тема -- та я до пана Олександра звертаюся... і до всіх, хто знає про ту "ТЕМУ"...
справді вважаєте, що маємо доводити собі, одне одному і комусь, що ЗНАЄМО мову свою?... що любимо її?... ні, доводити -- означає мати сумнів... а калина Ваша -- така славна і романтична! українська, класична...
"Зазвучала тихо і бездумно Беззмістовна музика вітрів. .." -- ну чому ж "примітивно"? автор цими сумними рядками передає свій стан (состояние) -- чи є смисл і "міркування"в музиці вітрів, чи його немає -- залежить зовсім не од вітрів, і не від музики, а від того, як людина в якийсь момент налаштована... друге -- чи правильно отак різко і вбивчо робити висновки нам одне стосовно іншого -- примітив... усе дуже відносно... та й примітивізм, як в живописному мистецтві, так і в поетичному -- це сходинка, яка має бути на своєму рівні... це -- простота без вишуканості... це бажання бути... і що ж, така поезія -- має свого читача... це "етап" і для поета і для читача... важливо, щоб не робилося спроб підганяти усе під цей рівень, і все...
гірше інше: "Важко бути першим, а останнім
Навкруги згубилося число..." -- але переживати такі ілюзії і драми -- це також право особи...
і останнє -- ТЕМА закрита, і не варто до неї звертатися -- просто НЕ ВАРТО...