додому вернулась
з такого страшного і темного бору!
три роки шукала
загублену стежку до рідного двору…
блукала
в чужому бору:
боялася – на чужині вмру.
як передати
у серці зотлілому свято?!
…ніби воскресли,
в тілах і в любові,
ріднесенькі мама й тато!
і наша кохана
старенька,
під житньою стріхою,
хата…
мама
сіяла жито у нас на горОді,
снопи в`язала…
мені
співала піснІ,
а тато
власноруч
вшивав нашу хату:
дякую, люба пані Наталю... що ми в світі цьому без полинів і любистків... без хати білостінної під стріхою житньою... там усе найщасливіше житиме, поки й нас...
дякую Вам, пане Іване, і серцем і рукою... найбільш за те, що сприймаєте форми моїх творінь такими, як вони є... дозволяєте їм волю і самобутність -- не сварите їх за те, що не вписуються вони в трафарет і традицію... приємно спілкуватися з Вами -- людиною-Особистістю... бо людей-роботів така нестандартність просто дратує... при тому їм важить донести своє роздратування до автора-порушника норм...дякую вам і повторно, і постокротно...
додам лишень, що класичними строфами я писала протягом майже всього життя, а отак -- останні два роки -- дала волю і собі і віршам... вже не намагаюся "сподобатися й догодити..." -- яка є, така є... важливе сказали Ви -- що читається невимушено...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
