...корови інколи отак серед спокою свого і паші вміють завмерти -- з жмутком трави в роті, і дослухатися уважно якусь хвилину до чогось, людському вуху надоступного... красиві і мудрі істоти... теплі і щедрі -- люблю молоко... і корів люблю... все дитинство дружила з цими благородними сотворіннями... очі в них такі -- глибокі і мудрі...
а я рада, що НАКЛЕПНИКА публічно НАЗВАНО НАКЛЕПНИКОМ... крім того, я з сайту нікуди і не йшла... була умова... в моєму розумінні -- умови дотримано... брехню названо брехнею... решта все -- деталі.
ВАС, ПАНЕ ВІКТОРЕ -- ПУБЛІЧНО ВИЗНАНО НАКЛЕПНИКОМ... то з яких це причин я маю залишати сайт? дуже цього хотілося? А З НАКЛЕПНИКАМИ Я КАВИ НЕ П"Ю... відчепіться од мене... я Вас не бачу.
плагіату не було -- був наклеп "virchi У зв'язку з тим, що на сьогоднішній день жодних доказів зі сторони Кучерука Віктора не приведено, сайт "Анумо знову віршувати" вважає все сказане наклепом, а сам інцидент вичерпаним." (міні-чат)
дякую, але Ви, мабуть, не знаєте, що інцидент офіційно врегульовано -- після цієї події я, на знак вирішення питання в позитивному ключі, поставила вірш... перегляньте чат, якщо маєте інтерес і пару хвилин часу...
virchi У зв'язку з тим, що на сьогоднішній день жодних доказів зі сторони Кучерука Віктора не приведено, сайт "Анумо знову віршувати" вважає все сказане наклепом, а сам інцидент вичерпаним.
пані Катерино! правда -- вона хоч і в кожного своя, але є Істина! яка понад всіма правдами. Істина "живе" не в нашому світі, тому всі філософи її шукали, та не знайшли... але саме Істину ми! -- люди! відчуваємо ІНТУЇТИВНО! саме про це Ви й висловилися, назвавши її "передчуттям"... є люди, як сокири в колоді, -- там жодних передчуттів і жодних інтуїцій... їм навіть сни не сняться... вони -- такі... мусимо їм співчувати і жаліти їх, як... як тих, кого якогось органу від народження позбавлено... чи втрачено в тяготах життя... сумно, коли такі людики дозволяють собі повчати всіх інших... не позбавлених... розповзшись у самолюбстві і зверхності своїх до "істинки в останній інстанції"... так вони захищаються, хоч на них ніхто й не марив нападати... боїться! темрява... тому атакує... Ваші відповіді -- досконалі... спокійні і миролюбні... в цьому також Правда. не будемо боятися темряви, бо Свобода Особистості - дорожча навіть за саме життя. Сам Бог дарував нам її. Всім. і тим, хто пнеться владарювати -- також... хоч особистість там -- маленька... налякана... побажаємо їм добра... просто -- молоді агресивні ДУ-ШІ. Навчаться...
а чого ж -- клас! пані Роксо, це -- вчинок! класна ідея -- треба б, про всяк випадок, запам"ятати... а як іще можна висловити протест, коли ми в умовному світі -- інтернет-світі... я, в крайньому разі, запам"ятаю Ваш "хід" стосовно законності такого вчинку -- зайва розмова: яким законом заборонено автору видалити власний твір на знак протесту проти чого б там він протестував?.. то так, слово ходове...
чим це допоможе леді Дельфін... та тут допомога потрібна зовсімісінько не мені... допомоги швидше насамперед потребує пан Кучерук... от в чому справа... і Ви, пані Роксолано, саме йому насамперед і намагаєтеся допомогти, протестуючи таким оригінальним способом...
о... мені прийшла в голову гарна думка... про всяк випадок... Ви підказали мимохіть! ОК..
ДЯКУЮ ВАМ ЗА ВІДВАГУ І БЛАГОРОДСТВО! і це серйозно... де ж іще можлива Свобода, якщо не на поетичному сайті українському?! серед ПОЕТІВ -- ПОЕЗІЯ -- ЗАВЖДИ ПРОТЕСТ!!! ОСОБИСТОСТОСТІ ПРОТИ УТИСКІВ! проти соціуму з його умовностями і ритуалами...
усього лиш... на такий благородний вчинок (як приклад до наслідування) чекають, ну, з сотні, яка вже переглянула цю нашу "повість", нехай, скромно так, -- поетів зо два десятки, думаю... впевнена, що "шапка". від такого кроку, на Евересті не потоншає...
ПОЕТИ
для Вічності -- усі ми посланці Її солдати
Богиня-Мати
...і генералів серед нас нема...
(це з "Посланців"... так я про всіх без винятку поетів -- там принцип, який зараз і обстоюється...)
дякую, пані Наталю... уміло й тонко вправляєтеся з білим прапором...
...але ж зовсім різних пташок... у Гулака -- "снігирі", а в мене -- великі птахи -- великі і вільні... навіть не скажу точно, які саме так ідеально тоді "йшли" в парі над озером... може навіть чаплі -- я знизу на них дивилася (ми дивилися) -- хоча чаплі парами не літають... точно не лебеді, не лелеки мої кохані, але й не чайки... великі були, ну, середніх таких розмірів, ішли так... одна попереду на півшиї, друга поруч (хоча "..руч тут звучить умовно) і в той же час ніби трохи слідом... і рух в рух, дих в дих.. змах в змах... ото... гарно... просто ідеально... до цих пір картинку ту в уяві бачу... а поки не написався цей вірш -- та картинка просто висіла на внутрішньому моєму екрані -- зависла ніби... доводилося проз неї на світ Божий виглядати...
люба пані Наталю! щиро вдячна за візит... не скажу, що готова знищити свій вірш "ДВІ ПТАШКИ" тільки тому, що ці двоє звичайних і дуже часто вживаних у такому сусідстві слів уже пару століть тому використав (поруч з кліткою) Гулак-Артемовський... у такому разі що й залишиться від Лесі Українки... Ліни Костенко, Дмитра Павличка - не на есперанто ж вони писали і, дай Боже здоров"я нині сущим, пишуть... тут немає жодної причини для будь яких балачок щодо плагіату... тут причини інші -- САМОСВЯТСТВО... і ще дещо... от я проти цього! дякую за приємні слова на адресу віршів моїх -- це, звичайно ж, смакове -- але тут наші смаки збігаються...
до речі, коли щось здається -- радять перехреститися... а якщо хтось через те, що здалося, когось обкаляв, то також є способи... вони запропоновані... усе так просто... якби то не гординя... а гідність інших?..
дякую ще раз, пані Наталю... мені також приємним було знайомство наше... правда...
дякую люба Мурашечко... і рада б... та -- сказано... я скажу Вам по секрету де можемо зустрічатися... не сумуйте...
а далі вже не стільки до Вас приватно, скільки "до ситуації": "друзі" пана Віктора, які штовхнули його на помилковий вчинок -- дуже легко прочитується, хто це... друг... -- тримається в стороні і мовчить мовчки... КЛАСИЧНА СИТУАЦІЯ -- КІПЛІНГ, казка про МАУГЛІ -- Табакі і Шерхан... все.
ну так, пані Катерино! якщо йти за подібною (маю на увазі пана Віктора) логікою, то слово "мама" взагалі треба було б забути навіки-вічні... скільки вже його вживали до нас... згадаймо, хоч би, "рідна мати моя..." -- і що ж?... тут усе зрозуміло... нахабство, як кажуть, друге щастя... але -- до пори, до часу... як і брехня...
стосовно симпатичної пропозиції Вашої не йти з сайту... дуже шаную всіх, хто написав мені і запропонував залишитися, але ж... слово не горобець: СЛОВО, як казала моя віруюча мама, СВЯТО (святе, тобто)... і це закон... Божий... існує єдиний варіант, який може забезпечити умовний "люфт" у цій ситуації -- ОФІЦІЙНЕ ВИЗНАННЯ, ЩО ПЛІТКУВАЛОСЯ І ВИБАЧЕННЯ... при тому скажу, що мені особисто ті лукаві і формальні вибачення -- як зайцю стоп-кран -- ні до чого... але таке засвідчило б, що всі ми тут, на сайті -- поети -- шануємо одне одного, поважаємо і ніхто нікого "нагинати" права не має... ніяких "бригадирів"! і пастухів... це мало б вагу для тих людей, які вже "отримали" свого часу порцію повчань від пана Віктора (є такі факти...) і іже...
отак будемо діяти в подальшому. ми Поети -- всі! -- і тільки Вічність вирішить, хто з нас більший, а хто менший... хоча, думаю, вона "міряє" не величинами, а чимось Їй притаманним... ... здається мені, що "там" готується якась істерика... одразу ж скажу -- кожен сам несе відповідальність за все, що з ним пов"язано... до пана Віктора жодного зла не відчуваю... зло в його самовпененості, "друзях" і "сальєризмі"... але це не новина... (до речі, Сальєрі нічим не завинив перед Моцартом, є такі дослідження... то наклеп "великого Пушкіна"...)
"...що Ваша творчість не розбігається із Вашим словом!!!" і ще -- "...уміння відстояти правду..." -- пані Роксолано, оце, мабуть, і є причини, "завдяки" яким "маститі" друзі пана Віктора і не чули нічого про такого поета, яким є я... (хіба я десь презентувала себе, як "відомого" чи "знаного" поета?... смішно...) правда, могли й знати, але доля моя має ду-уже сворідне почуття гумору і в самий відповідальний момент їй (Долі) захотілося подотепувати... і я до сих пір всміхаюся на дотепну "виходку" її... 1994 року у найпрестижнішому натоді видавництві "Радянський письменник" мала вийти друком моя драматична поема "Марія", зараз я перейменувала її в "Кочубеївну"... зауважу, що за статутом це видавництво друкувало твори виключно членів СПУ... я членом не була (слава Богу!) і не збиралася бути... але "Марію" мою (нині "Кочубеївну") у план видавничий поставили... сталося це десь в 90-ім, чи 92-ім... уже й не пригадаю (про всяк випадок повідомлю, що титульний лист з печаткою видавництва маю, тому надати, як доказ, тим, хто спробує заперечити викладені тут факти, зможу... краще не треба...)... і чим усе завершилося?... десь у 93 році видавництво так збідніло, що перестало видавати твори за планами... "капали" там дещиці якісь -- себе видавали і "своїх"... отаке... коли діло добралося до видання моєї книжки -- видавництво "вмерло"! розвалилося!... хіба не смішно?.. при тому скажу, що жодною "допомогою", як це було масово прийнято, високоповажних покровителів я не послуговувалася... врешті, я пішла і забрала рукопис із видавництва, втративши надію, що книжка може хоч колись надрукуватися... може й не слід би було... але така вже натура, що зробиш... тому... але я не бачу трагедії в тому, що чиїсь "друзі" нічого про мене не чулли... "книги мають свою долю"...
Ви ж розумієте, пане lirik, як це робиться... висунувся, гукнув "ПЛАГІАТ!" і сховався... а хто вже там розбиратиметься в деталях, як у Марка Твена (здається) про вибори, коли кандидата звинуватили під час його зустрічі з виборцями у тому, що в нього донька -- баришня "легкої поведінки"... і тут все зібрання невдоволено і розчаровано загуло і почало розходитися... і даремно той кандидат кричав, що доньки у нього взагалі нема і ніколи не було -- самі сини... його вже ніхто не чув і слухати не хотів...
а щодо "патріархів" -- гарно Ви сказали... тільки це не патріархи, а пихаті самовдоволенці... без "керма" себе не уявлять, хоч би якогось, малесенького, умовного... відчувається закалка чинуш від літератури радянської доби...
тримайтеся! і нікому не вірте -- тільки власному серцю! там -- Бог...
Did Нещодавно запитував про про одного із авторів у друзів, а вони про нього та про його твори нічого не знають, окрім дуже схожих на вірші інших рядочки того поета віршів, а тут, на сайті, він лідер, герой... Безсумнівно, мені прикро... v ^ virchi ... та мені здається, Вікторе, треба Вам відпочити від важких дум. Сьогодні ж свято! А ми усі знаємо як Ви полюбляєте малечу! Сьогодні час для них! Не ображайтеся, принаймні на сьогодні забудьте усе
Roksa Вікторе, а хто тут герой про кого Ваші друзі не знають? Про що саме йдеться? І чому Вам прикро? Майте сміливість договорювати до кінця!!!
^Did Колись мене В. Забаштанський попросив прочитати сто віршів, а я йому відповів, що іще стільки не написав... Коли буде, Вікторе, в тебе перша сотня, ось тоді й поговоримо про поезію, про її поверхні й глибини, а так... Роксолано, не провокуй при гостях... v ^
LedyDelfin virchi, ого! пан Did "відверто натякає" на когось зпосеред нас, хто займається плагіатом.... тут або потрібно визнати, що це плітки, або точно вказати на ті рядочки і того "героя"... цікаво, що пару днів тому пан Did дивувався дуже, що в мене "такий високий рейтинг і так мало прочитань... чи не я той герой часом?.. якщо я -- то заявник зобов"язаний надати докази... показати "ті рядочки", які на чиїсь іще схожі... як друзі йому розповіли... агентство ОБС...
v ^Roksa Вікторе, то напишіть у приват- чому мовчите, адже я Вам відіслала запит!!!Ви дійсно когось звинувачуєте у плагіаті!!!
Did Навіщо в приваті: - Дві пташки вільні... Гулак-Артемо вський... Продовжувати ?..
v ^ Roksa Вікторе, у Валі зовсім інший і за жанром і за подачею, і за змістом твір- немає тут ніякісінького плагіатства!!!!Т ому Ваше звинувачення безпідставне!!! v ^
LedyDelfin Did, продовжуйте! бо я, до сорому свого, про дві пташки в Гулака-Артемовсь кого не читала... у мене зараз 285 віршів, драматична поема, все це надбання лежало у шухляді, бо я ліктями працювати не вмію і під вельможну ручку ходити не навчилася... син зареєстрував на поетсайті...
Did У Валі з чотирьох перших слів - три Гулака - Артемовського...
...і не треба робити блакитні очі і хилити до того, що саме слово "плагіат" вимовили не Ви... для цього справді, як пише Рокса, треба мати сміливість.... у Вас тільки натяки -- щоб можна було потім у кущі чкурнути, як оце Ви зараз і робите... хоча останню репліку натяком вже й не назвеш... досить однозначно... але прорахувалися Ви... отже, текстом Гулака не поцікавилися, не порівняли, а друзям із агентства "ОБС" на слово повірили... це і називається ПЛІТКАРІ.
я скопіювала всю вчорашню розмову з Вашими звинуваченнями -- хочете, щоб я привела її тут? а вибачатися-- це справді не по Вашому і не для Вас... більше не пишіть мені, не цікаво... не відповідатиму... бажаю Вам великих рейтингів...
...розписати потрібно ЦІ двері Всіма переливами, що приховав оксамит...
люба пані Roksa! от саме це Вам і вдалося -- всіма переливами оксамиту... таке доступне тільки Маляру волею Божою! прекрасний! прекрасний твір! і ритм, і кожне слово (і наголос! )... а внутрішнє світло і Енергія!.. -- цей Ваш вірш -- не великий, а величний! це -- жива вібруюча духовно істота... я слухала його, ледь поспішаючи очима слідом за його ефірними, невагомими рядками, як ті духи театральні слухали Марію Вашу..
"Бо краща з ролей- це правдиво зіграти в життя!" -- геніально!.. чистої води афоризм... я закохана в вірш Ваш, в Марію Вашу і в Вас... скільки сили і любові в серці Вашому!..
...ковтни із мене...і...прости- благаю!- за те, що ти не в рідній стороні... -- люба пані Roksо, печаль Ваша світла і чиста... журба... і Бог справді чує Ваше "лю-лі-лю"...
що не в рідній стороні... прости... ми -- в рідній, і синочки наші, але ж "на нашій -- не своїй землі"... уже більше трьох століть... і нині -- в окупації... неоголошеній тільки... скоро й землі не буде -- без війни, за хабарі... то колисанки і тутешніх матерів пнуться до Бога! хай же Він почує нас усіх -- з усіх куточків світу...
там нема господині... важко уявити приготування вечері без прислуги?.. там дванадцятеро учнів (нічого не нагадує цифра?..)так заслухалися Учителя (ні про що не свідчить заголовна буква?..), що й про рибу забули... вона сама доходить на жару... Вам детальніше пояснити, про що тут йдеться?.. це захід сонця, і не більше... сонце вже сіло за горизонт, і ще сяяння тільки, вже більш червоне, але ще з золотом, нагадує жар в плитці, коли дрова уже перегоріли... красиво і затишно... велично... здалося, що там, за лісом і за горизонтом, 12 учнів сидять на березі водойми довкола стишеного вогнища, на якому готували собі вечерю (рибу смажили... нічого не нагадує ситуація, і риба?..), але Учитель стиха говорить до них про щось таке глибоке, простими словами, щось мудре, що вони, вражені, захоплені(!!!) слухають Його, забувши і про голод, і про вечерю, яка готується тепер уже сама... не підгорить, бо в Учителя все передбачено... тут настрій, затишок, проста красота і величність моменту заходу сонця... захоплення! ще Вас щось цікавить у "модерних" поетизуваннях моїх? На сайті тільки поетів київщини близько тисячі.... там є багато гарних мистців -- вибір широкий... здається мені, ми ше продовжимо нашу приємну розмову...
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('