дякую, люба Roksa! справді дивні коментарі... Ви, мабуть, відчуваєте, що я настільки вже "вільний художник", що будь-які "щабельні" пристрасті мене не торкаються... (невже оцінки, якісь умовні "посади", звання, місця... справді можна так серйозно сприймати?... я точно задалеко відхилилася від реальності, мабуть...) нехай... я ВАС люблю, бо Ви -- Поет... і я Вам вдячна...
що це означає?.. я не в курсі... відверто кажучи, я сприймаю кількість прочитань, як щось природне -- кому подобається, той читає... чи не так? можливо, варто пенизити мені рейтинг? чи й більше того?.. то кажіть прямо і відверто...я, власне, згодна -- я розумію так, що сайт друкує українську поезію, я пишу ... тому ... а якщо цього замало і ми в якихось залежностях... поясніть...
однозначно скажу Вам, те, що мене мало читають, може означати що завгодто, в тому числі і те, що я погано і нецікаво пишу... але мені подобається... ще кільком людям також... мені досить, але якщо правила гри складніші, то я готова зникнути..
шкодую, що помилка стала причиною обурення праведного Вашого... лист Адміну з цьогго приводу я надіслала вчора... можливо, і з листом щось не так у мене вийшло... сама видалити не можу, пробувала... якщо Вам вдасться -- прошу...
листа пану Василю я одіслала одразу ж. але за пораду вдячна...
я інколи, якщо вірш подобається, а часу обмаль, або просто вірш подобається "без слів" натискаю на сердечка і не коментую вірш... не знала, що це погано так чинити... хоча і зараз вважаю, що написати кілька слів чи не писати -- справа доброї волі кожного, як і оцінювати чи ні вірш... вибачайте, але вся ця статистика -- просто гра... чи це й правда має значення? у кого найбільше балів -- тому що ж, медаль дадуть?... хто?... для мене головний показник -- скільки людей переглянули вірш... я щось не так розумію?... у будь якому випадку у жодних змаганнях участі не беру... дякую за лист, але я так і не знаю, чи сподобалися Вам мої мініатюри... з шануванням - В.С.
наше КІНЕЧНЕ життя без часу неможливе либонь... а життя вцілому -- хто зна, чи пов"язаний цей процес так тісно з часовим виміром, як нам здається... дякую!
умовно... а хіба ж ні?... у крайньому разі, сприйняття часу цілком індивідуальне, що додатково доводить його умовність... коли чекаєш -- час повзе, а в того, кого чекаєш, а він запізнюється і спішить, той самий час (і в той самий час) -- летить!... дякую, Наталю...
"...це ми люди придумали його собі для зручності нашого буття..." -- саме так! для зручності придумали, а ще тому, що людям потрібні всілякі умовності... от і зациклили час в умовність і безвихідь циферблату... Вічність -- це відсутність часу...дякую Вам, пані Asedo!
люба пані Roksочко! дякую... стосовно подорожей у часі -- так... і Ви також в ньому подорожуєте... Поети це вміють робити, а яким чином -- самі не знають... просто вміють...
посперечатися можна... але хіба Ви не згодні, що час летить, інколи, біжить, трапляється, що й повзе... що час минає?... ще час вміє стискатися, уповільнюватися, прискорюватися, спливати і т.д... для чого сперечатися? тут -- загальновживані характеристики, навіть сталі... дякую Вам за візит...
аби ми, тоді учні сільської школи, запам"ятали, що не слід казати-писати слово "значить", наша вчительлька укр. мови поправляла нас, кажучи : "... якщо значить -- то втелиться..." дякую Вам за пораду, але у контексті цього вірша я про інше...
яка любов! лагідніша від хвилі вітерця літнього по житній ниві, чистіша й цілющіша джерела.... у мого сина -- два вихори на "маківці"... обидва неслухняні... і я з обома -- дружу...
просто "смакую" почуття безмежне Ваше... так добре знайоме мені...
І нехай відречуться від мене всі янголи світу, І розтрощиться місяць лампадою вщент об бетон,
І нехай всі довкола сміються, плюють мені в спину, Тягнуть з мене всі соки, як сонце палюче росу... Всеодно, я ніколи-ніколи тебе не покину, У пітьмі безнадії я свічку тобі піднесу. --
прекрасний вірш! сильний! я в нього закохана хронічно...
та це я про дитинство... своє... дитинство в психо-соціальному смислі -- період раю... який мусимо втрачати "по якомусь десятку літ"... і ніколи більше не віднаходимо... про це думається... мені -- особливо часто в квітні... дякую Вам, пані Наталю, за візит і коментар, за світло "п"яти сердець"... Ваші слова, як завжди, лягають чітко і в ціль -- без промаху...
задуматись варто кожному, проаналізувати уважно і... покаятись, тобто, зрозумівши, що щось було не так і причини, чому було не так -- вирішити з собою, що більше таких вчинків допущено не буде... Бог прийме таке щире покаяння, він хоче, щоб ми розуміли... зрозуміли... і відмовились від злих вчинків і помислів, якщо навіть є причини так чинити... щоб ми возвисились на ЕГОїзмом... а якщо в церкву піти -- радість така явиться після покаяння і причастя -- прекрасний ритуал... виходиш -- чистий, пахучий... саме головне, не впасти в самоїдство... в стан самозвинувачень і самокатувань... віримо! в милість Божу... отже, і в право покаяння...
дякую Вам за відгук і за візит... вибачайте за балакучість... це я так розумію процес каяття...
"Час вже спинитися, час вже покаятись!" -- люба пані Наталю, Ви, як завжди праві, і слова Ваші рішучі... я -- натякаю так... обережненько... а Ви сміливо і чітко кличете... думаю, Вас почують дякую за відгук Ваш глибокий і талановитий
мій Ной не погрожує, він якраз закликає і нагадує... тут не про потоп, а про покаяння, як акт свободи волі кожного з нас... дякую, пані Asedo, в те, що переміни уже почалися вірю -- в апокаліпсис з усіма його жахами -- ні... ми змінимося -- зсередини, ми вже світаємо... а Божа поміч і Любов справді з нами завжди...