І нехай відречуться від мене всі янголи світу,
І розтрощиться місяць лампадою вщент об бетон,
І загублять вітри громову стоголосу трембіту,
І осяяне сонце не зійде на пишний престол...
І нехай розчахнеться небес позолочений купол,
І впаде на коліна в знемозі могутній Атлант,
І сади посивіють умить від гіркої розпуки,
І проллється у всі океани отруйна зола...
І нехай всі довкола сміються, плюють мені в спину,
Тягнуть з мене всі соки, як сонце палюче росу...
Всеодно, я ніколи-ніколи тебе не покину,
У пітьмі безнадії я свічку тобі піднесу.
І нехай відречуться від мене всі янголи світу, І розтрощиться місяць лампадою вщент об бетон,
І нехай всі довкола сміються, плюють мені в спину, Тягнуть з мене всі соки, як сонце палюче росу... Всеодно, я ніколи-ніколи тебе не покину, У пітьмі безнадії я свічку тобі піднесу. --
прекрасний вірш! сильний! я в нього закохана хронічно...
Читав і пригадував пісню Дениса Майданова - Вечная любовь.. У вашому вірші красиво описана вірна дружба, хотів би я мати такого друга... Всього найкращого, успіхів у творчості
Вірш чудовий . Дружба - це святе. З таким другом як ви нестрашні ніякі життєві негаразди
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")