Розпусниця ж яка..! - довкіл розпуста з її торкань до пуп"янків тугих, а їй іще... а їй іще негусто тих квітоошалінь, пахтінь отих. Вітроволоса юнь. Зеленокровка : брунькаві груди, пахне молочай. Претеплим серцем одімкнула сховки - таємні цноти Раю. Боже, дай зернині впасти і коріння вплести у вогку душу, в лоносвіт її - нехай перетинаються навхрести міжзоряні, в любові, солов"ї. Посходяться стежини доленосні, липкий листочок вирветься з пелен, у ті світанки - росянисто- млосні, розсипеться смарагдами ген-ген!
Спокусниця ж яка...! - сама спокуса від еманацій яблуневих мрій: округлобедрий обрій, хмарка руса, смакує вітер простір - сам не свій.
Мольфарницe невизримо-принадна, знебесна Відo - втіхи джерело! Яка ж ти ладна...! - Ну яка ж ти ладна..! Пелюстками Усесвіт замело...
|